Іван Мазепа – гетьман!

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Цьогоріч 25 липня на державному загальноукраїнському рівні відзначено 330-ліття обрання на гетьманство Івана Степановича Мазепи. Він - одна з найвизначніших постатей української історії, завдяки якій Україні і всьому світові став відомим наш славний Батурин. Якраз 25 липня 1687 року Іван Мазепа почав найвизначніший етап свого служіння Україні на найвищій державній посаді – гетьманському уряді. У цей день на загальній військовій Раді на річці Коломак, неподалік сучасного селища Чутове, Полтавської області, Івану Мазепі вручили гетьманську булаву. Досвідчений, 48-ми літній чоловік, що пройшов перед цим сувору та різноманітну школу життя, отримав широкий досвід у сфері державного управління, як ніхто інший з тодішньої української еліти відповідав гетьманській посаді. Обрання його було багато в чому компромісом між різними групами козацької старшини та значною мірою відбулося в результаті тиску з боку князя Василя Голіцина, тодішнього фактичного керівника Московської держави. І перші і другий планували використати розумного, але керованого і поступливого, як їм тоді здавалось, Івана Степановича. Але, як часто буває у випадках з дійсно видатними державними діячами, ставленик «не виправдав» сподівань покровителів.


Отримавши гетьманську владу, Іван Мазепа не став джерелом збагачення для найвищих урядовців, а поклав край постійним суперечкам в середовищі козацької еліти, суттєво обмеживши апетити тогочасної козацької «олігархії». Саме за його гетьманування українські землі отримали найтриваліший період миру за все XVII століття. Це одразу позначилось на всьому житті: від побуту - до культури.


У відносинах з Москвою досягти успіху було складніше. Але й тут гетьману вдалося, як то кажуть, вийти з найменшими втратами. Часто змушений, через не рівність сил, задовольняти ненажерливі забаганки московських урядовців, Мазепа примудрявся використати це на користь української землі. Усі ці та безліч інших звитяг мали свій початок 25 липня 1687 року. Іван Степанович прийняв гетьманську булаву в спекотний літній день на самій межі Гетьманщини і проніс її крізь буремні роки. 330 років тому почався його шлях у вічність! Пам’ятаймо нашу історію! Пишаймося нашими земляками.


Віталій Мамалага,
науковий співробітник
НІКЗ “Гетьманська столиця”,
м.Батурин