9 вересня - День визволення Бахмача
/ 0
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 07 вересня 2018, 12:29
Безжальне колесо Другої світової війни прокотилося по українській землі, залишивши за собою розруху і безліч людських жертв. Справжній масштаб цих великих втрат неможливо оцінити. Та навіть всевладний час не в змозі стерти із нашої пам’яті факти про ті страшні і величні події. Нам ніколи не забути цієї страшної трагедії. І зараз, у ці вересневі дні, згадуємо події, які передували звільненню Бахмаччини від ярма окупації.
Бахмач був окупований нацистами 10 вересня 1941 року, але перші удари зазнав 14 липня 1941 року, обстріл з неба тривав 2 години 40 хвилин.
14 річний хлопчик Толя Листопадов у своєму щоденнику писав: «Горел сенопункт. На Киевском вокзале рвались в эшелонах снаряды, бомбы, патроны… К небу подымались огненные столбы от цистерн с бензином. В сад поликлиники начали свозить убитых. Привезут машину и за новыми уезжают. Раненых тоже собирают. Народу много побило. Никто не знал, как прятаться…»
Геннадій Григорович Салін (1945 р.н.) розповідав: «14 липня 1941 р. мій дід пішов платити податок за землю і за коня, повертався додому, коли почався обстріл. На початку вулиці (зараз Гайдамацька) жили Кармалиги, і дід заховався біля їх погребу. Від цистерни відірване дно його там накрило і він помер. Навпроти водонапірної башти, ближче до вул. Київської, був склад артилерійської зброї. Фрагменти зброї після вибуху відлітали до с. Бахмача. Будинок наш з документами та одягом згорів, загинув і кінь. Приютили нашу родину спочатку у с. Бахмачі І, а потім сім`я переїхала у с. Зеленівку. Повернулися в м. Бахмач після його звільнення у 1944 р. Під вокзалом на Бахмач-Київському було підземелля і люди, які ховалися під час бомбардування в ньому, там загинули, а вокзал перенесли трохи далі.»
Віктор Андріянович Шуба пригадує: «Коли бомбили Бахмач, мені було 8 років, але я пам`ятаю той гуркіт, який лунав до нас у с.Шаповалівку та яскраве світло, яке стояло над містом, а ще деякі літаки скидали листівки, які ми пізніше знаходили на городах та полях».
Звільнено м.Бахмач 9 вересня 1943 року. У цей день разом з першим осіннім багрянцем прийшла в наш край жадана свобода. Взяттям Бахмача наші війська позбавили ворога центра важливих комунікацій і вирішального опорного пункту та відкрили шлях до Дніпра. У місті було захоплено значні трофеї, у тому числі багато складів, танків, гармат та іншого військового спорядження. Багато воїнів, які відзначились у боях, одержали урядові нагороди.
Марія Семенівна Похіль (1931 р.н.) повідала: «Коли звільнили Бахмач останній ешелон з військовими відходив з міста 19 вересня 1943р. через с. Часниківку. Люди з села Бахмача та моя родина, щоб попрощатися з рідними, які йшли на війну, вийшли на стежку у с. Бахмач. Паровоз довго свистів, під’їжджаючи до нас, та зменшив ходу, тільки котився. Ми всі почали кричати і свистіти, це було о 17 годині, так ми прощалися з нашими солдатиками, багато з них не повернулися додому, серед них і мій батько Кошіль Семен Йосипович».
Коли зустрічаєш очевидця подій Другої світової війни, яких залишилися лише одиниці, слухаєш їх розповіді, перед очима чітко постає весь жах, людський біль, страшні втрати – обов`язкові супутники кривавої війни.
Наталія Шевченко,
старший науковий співробітник
Бахмацького районного
історичного музею