Скарбниця Івана Самойловича

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 1
ГіршийКращий 

Під час урочистого обрання на гетьманство 17 червня 1672 р. гетьману Івану Самойловичу було вручено владні знаки його попередника, Дем’яна Ігнатовича – булаву та прапор. Це були перші зразки його зібрання гетьманських клейнодів. Через два роки, у 1674-му, для Самойловича з Оружейної палати було відпущено ще одну булаву та прапор. При цьому жоден з цих предметів не виготовлявся спеціально для нього й не розглядався як особлива відзнака саме для козацького війська. Булава, «пожалованная Самойловичу была: серебряная золочёная с чернью, и с каменьи, и с бирюзы; цена 15 рублёв, которую Великому Государю челом ударил Грузинского царевича Николая Давыдовича митрополит Епифаний во 170 (1661) году».


Окрім царського пожалування, Іван Самійлович отримував булави як владні трофеї від своїх політичних правобережних опонентів. Нагадаємо, що в 1674 р. всі свої клейноди Самойловичу передав гетьман Михайло Ханенко, а в 1676 році він здобув частину відзнак Петра Дорошенка. Можемо припустити, що гетьман, як і цар, отримував булави у вигляді багатих презентів. Ось, таким чином, за 15 років правління Самойловича (1672-1687) сформувалася його збірка атрибутів гетьманської влади. Та після Коломацького перевороту 1687 р. скарб гетьмана конфіскували. Із складеного тоді Опису майна Самойловича відомо, якими були ці речі, як і де він їх зберігав.


Для гетьманських клейнодів не існувало окремої будівлі: скарбниця знаходилася в жилому будинку гетьмана на Цитаделі. Це була особлива комора, вхід у яку вів із сіней. У ній стояла липова скриня 86,7х69,7 см і 51 см у висоту, у якій зберігалися 4 срібні булави з дерев’яними рукоятками, окованими сріблом, суцільно золочені, оздоблені яшмою і бірюзою, вагою 1,64 кг, 1,63 кг, 1,33 кг та 1,23 кг; срібна булава з дерев’яною рукояткою, окованою сріблом, місцями визолочена, з черню і бірюзою, вагою 0,84 кг; три срібні булави з дерев’яними рукоятками, окованими сріблом, не золочені, вагою: перша – 0,72 кг, дві інші – по 0,61 кг; срібна булава з дерев’яною, окованою сріблом рукояткою, з черню і бірюзою, в двох місцях рукоятка обшита оксамитом дикого (сріблястий відтінок сірого) кольору, вага – 0,51 кг.


Ще у скрині знаходилося 10 буздуганів – різновидів булав, голівки яких були покриті рублячими кромками – шипами чи пластинами. Інша їх назва – перначі. У козацькому військовому церемоніалі перначі були відзнакою полковників і курінних отаманів. Три срібні перначі з дерев’яними рукоятками, окованими сріблом, місцями визолочені, вагою 1,23 кг, півтретини та півчверті фунта. Пернач срібний, пера прорізні, рукоятка дерев’яна, кінець її окований сріблом, на середині обклеєно хозом (вичиненою шкірою, сап’яном) чорним, перевитий сріблом, вага – півтретини фунта. Пернач срібний, без одного пера, рукоятка дерев’яна, на кінці окована сріблом, на середині обклеєно хозом чорним, вагою 0,61 кг. Чотири срібні перначі з дерев’яними рукоятками, окованими на кінцях сріблом, посередині обклеєними хозом чорним, вагою 0,92кг, 0,82 кг, двоє – по 0,61 кг. Пернач залізний, місцями золочений.


Та залізо було не єдиним виключенням з матеріалу виготовлення зброї: у скрині знаходилися ще «булава да чекан костяніе рыбіи». Можливо, це були вироби із моржевої кістки.


Із інших козацьких клейнодів у скарбниці знаходилося 9 бунчуків, обшитих тофами (різновид тканини) різних кольорів.


Була там і пара пістолетів, оправлених сріблом і визолочених з фініфтю, шкоцькими (шотландськими) замками, суцільно золоченими стволами, обшитими червоним сукном ольстрами (кобурами), каптури оксамитові червоні, обкладені крижовим сріблом. Ці пістолі були військово-парадною зброєю гетьмана, мали високу мистецьку вартість, та, найвірогідніше, імпортне походження. У скарбниці знаходилася й інша зброя: став (футляр) з 12-ма ножами із кістяними рукоятками. Поміж клейнодів зберігалося срібне яблуко від древка прапора вагою 36 золотників (0,15 кг) та точені кістяні шахи.
Стояла в коморі й скриня зі срібним посудом, що, за свідченням старшини, належала колишньому київському митрополиту Йоасафу Тукальському. З дозволу царів цю скриню передали Київському монастирю Святої Софії.


В окремій липовій скрині гетьман зберігав різні листи. В окованій залізом скриньці – 12 скляних посудин, деякі – з горілками. Ще три скриньки стояли порожніми. Швидше за все, в цій коморі зберігався й дорогоцінний посуд, який поданий в Описі окремо.


Крім відзнак влади і цінних виробів, у скарбниці знаходилося три мішки грошей та інші військові припаси: 100 великих і маленьких грецьких мил, 11 турецьких черевиків із сап’яну жовтого кольору. Гетьман тримав у коморі-скарбниці й особисті речі: 5 пишно оздоблених каптанів червоного, жовтого, бірюзового, зеленого та вишневого кольорів. Це наштовхує на думку, що Івану Самойловичу як людині було зручно на виході з будинку перевтілитися у гетьмана, взявши до рук символ влади та накинувши каптан.


Прапори, що згадуються в Описі майна Самойловича, зберігалися не в скарбниці, а в жилих кімнатах його будинку, у скринях разом з хутром і одягом. Так само поза скарбницею знаходилися деякі шестопери і перначі.


Виступаючи на чолі війська в Кримський похід, Самойлович, безперечно, мав при собі гетьманські відзнаки. Тому описане в Батурині – це не повний перелік його клейнодів. Майно гетьмана було розділене між царською казною та військовим скарбом. Гроші й посуд розділили навпіл. Решта відійшла «во войсковой скарб войска запорозского обох сторон Днепра гетману Івану Степановичу и генеральной старшине и всему войску запорозкому на жалование их же царського величества малороссийских городов ратным людям».


Наталія Саєнко
учений секретар
НІКЗ «Гетьманська столиця»