Знамена козацькі
/ 0
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 15 лютого 2019, 09:38
Традиція прапорництва в Україні розвинена здавна. Писемні джерела, архівні та музейні пам’ятки засвідчують їх розмаїтість: військові, цехові, церковні, міські. На особливу увагу заслуговують військові прапори періоду Гетьманщини – символи слави та непереможності збройних сил Української держави.
Відомо, що перші прапори козаки переважно отримували від монархів держав сюзеренів: Речі Посполитої, Московської держави, Кримського ханства. Однак в ході Визвольної війни XVII ст. козацьке військо починає виготовляти й «свої» прапори. Хоча вони базувалися на народних традиціях, але на їх полотнищах часто присутній і герб династії Романових - знак визнання васальної залежності від московських царів. Серед геральдичних символів, що їх уживало козацтво на своїх прапорах, бачимо сонце, місяць, зірки, зображення святих, зброя. Так козаки підкреслювали свою відданість Богу та Батьківщині.
Українське військове прапорництво наочного розвитку набуло у другій половині XVII ст. Це роки гетьманування Івана Самойловича та Івана Мазепи, час переможних Чигиринського 1677р, Азовських та Дніпровських походів 1695-1698 рр. та розквіту українського бароко. Не порушуючи багаторічні традиції, а посилюючи національні ознаки при виготовленні стягів, уживалася червона, жовта, синя гама кольорів із урахуванням традицій конкретного регіону. Удосконалюються композиції зображень хрестів, небесних світил, святих Михаїла, Георгія, Богородиці, гербів, з’являються композиції з предметів військового реманенту: гармат, литавр, списів тощо.
Окрім гетьманських, полкових та сотенних прапорів з’являються прапори й найманих формувань: сердюків та компанійців. Це підтверджує опис знамен компанійського полку Андрія Ковбаси й сердюцького полку Гаврила Бурляя, складеного напередодні їх скасування в 1726 р. для відправлення їх у Сенат: “компанейского Колбасина полку... три знамя камчатые желтые ветхие... на них чехлы габинные белые... Сердюкова Бурляева полку... четыре знамя кумачных красных посреди их кресты китайчатые лазоревые на них чехлы габинные белые, ветхие”
За твердженням дослідників, у цей час виготовляються й прапори для провідних старшин з оточення гетьмана та полкові, де домінувало зображення гербу тієї чи іншої особи. Гравюра І. Мігури 1706р. “Мазепа серед добрих справ”. Герб Мазепи “Курч” на зображенні обрамований саме прапорами з гербами генерального судді В. Кочубея, полковників А. Войнаровського, К. Мокієвського, М. Миклашевського.
До нашого часу зберігся опис прапорів гетьмана І. Самойловича, де домінуючим є герб регіментаря: «Знамя тофтяное черное, на нем нашит крест и опушено тафтою желтою, от древка тафта красная, длиною от древка 3 арш, в ширину 2 арш. с четвертью» (2,134 на 1,71 м), знамя ветхое тофтяное желтое, на нем розшиван орел двоеглавый, да над орлом крест да луна да звезда тафты белой, знамя тофтяное разных цветов, на середине вышит крест черной тафты, да на кресте нашиты 5 звёзд белой да желтой тафты, длиною от древка 4 арш. без полтора вершка, шириною 4 арш. без полушеста вершка» (2,778 на 2,71 м).
Слід відзначити, що прапор у козацькому війську слугував справжньою святинею. Функція охорони стяга належала генеральному, полковому та сотенному хорунжим. Виготовлення прапора було дорогою справою, адже використовалися тканини іноземного походження – тафта, оксамит або шовк. Робили прапори ремісники-кравці та маляри. Зображення і написи на стягах виконувалися олійними фарбами з додаванням яєчних білків. Полотнища прапорів були прямокутні, прямокутні з роздвоєними кінцівками, трикутні, квадратні, трапецієподібні, кріпилися до древка по-різному. Перший спосіб: по краю викроювали куліску, в яку вставляли древко. Другий спосіб: просто прибивали цвяхами. Третій спосіб: до краю підв’язували шнур, який потім зачіпляли гачком древка. Могли кріпити прапор до древка й гапликами (металевими застібками). Древко дерев’яне чи металеве мало назву “держак” або “ратище”. Розміри держака диктувалися доцільністю й зручністю. Довжина дорівнювала приблизно 3 м, діаметр – 4-5 см. З такої висоти прапор добре видно під час урочистої ходи, та й нести зручно. Заради естетичності держак також фарбували. Це ж стосується і прикраси верхів’я держака кулею з хрестом, металевим списом, сокирою. Як засвідчують джерела старі полотнища козаки передавали на зберігання до Генеральної військової канцелярії.
Протягом другої половини XVIІI ст. козацьке військо вливається у склад російської держави. Домінуючим на прапорі стає зображення двоголового орла. Проте гетьман К. Розумовський робить спробу повернути на прапор давні козацькі символи. І йому це вдається. У 1755 р. гетьман видає ордер про уніфікацію прапорів для полків і сотень. Згідно з документом на білому полотнищі з одного боку розміщувалося зображення козака з мушкетом, з іншого – “при арматуре гетманские клейноды: булава и бунчук накрест”. На сотенних прапорах, що виготовлялись на синіх полотнищах, з одного боку знаходилося зображення козака з мушкетом, з іншого – герб сотні, до якої знамено належало.
Після скасування Гетьманщини у 1764 р. й остаточного переходу українського козацтва під владу Російської імперії замість козацької символіки застосовується символіка російського війська.
Під завивання степового вітру, під ревіння Чорного моря та брязкіт зброї народилося козацьке військове прапорництво, сповнене духовної глибини й прагненням до свободи. Ці традиції живуть, надихаючи нас примножувати славу України.
Марина Хармак,
завідувач відділу історії Гетьманства НІКЗ «Гетьманська столиця»