Дотик до мистецтва Миколи Ге
/ 0
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 01 березня 2019, 12:21
Щорічне вшанування дня народження нашого земляка, художника зі світовим ім’ям Миколи Миколайовича Ге збуджує ще більший інтерес і до його творчості, і до прожитого ним життя. Чимало цікавого лунає на самих мітингах біля гранітного погруддя художника. Та хочеться знати більше: звідки те, незвичне для нашого вуха прізвище? Де приховані витоки любові і непідробної шани до Миколи Ге, який для хуторян, у першу чергу, був паном, але з переказів старожилів запам’ятався не володарем, чи поміщиком, а людиною щирою і доброю? Це ніяк не узгоджувалося з поняттями радяньких часів, що пан - обов’язково гнобитель. Сивочолі ж свідки, хто жив на хуторі поруч з видатним нашим земляком, розповідали інше. А сьогодні на фоні зачерствілого нашого суспільства добрі прояви його душі були б ще запитаніші. І все ж більшість сучасників, у першу чергу, цікавить творча спадщина митця. Нині є можливість познайомитися з картинами художника без подорожей до музеїв Києва, Москви чи деяких європейських столиць, де зберігаються полотна митця. Досить побувати у Плисках і відвідати виставку репродукцій полотен Миколи Ге. Ті репродукції – точнісінькі копії картин. Єдина різниця – менший їх розмір в порівнянні з оригіналами. Полотна справляють неповторне враження, їх хочеться споглядати ще і ще. Якось вже радив відвідати цю своєрідну картинну галерею. Образливо, що шлях до неї торують коропчани, конотопчани, ічнянці, може, ще хтось, а бахмачани чомусь ігнорують захоплюючий талант мого земляка-хуторянина. Не полінуюсь, нагадаю ще раз, якщо з Бахмача виїхати 9-годинною електричкою, то встигнете повернутись із Плисок о 12-й. Це не коштуватиме дорого і часу не займе багато, а вражень отримаєте на все життя. Своєрідний дотик до мистецтва Миколи Ге там, у Плисках, повернув до попередніх роздумів про його життя.
Дослідники його творчої біографії на окремі мої запитання сухі відповіді таки дають. Виявляється, ще прадід нашого митця, Антуан Кантен Ге, знайшов притулок у Росії, тоді багато французів шукали нової батьківщини, бо у 1789 році у їхній країні вирували революційні пристрасті. Сам же Микола Миколайович, майбутній художник, прийшов у цей світ 28 лютого 1831 року. Народився у Воронежі. Початкову грамоту набував вдома, з дев’яти літ навчався у приватному пансіоні, пізніше - у Першій Київській чоловічій гімназії. Потім доля привела Ге до північної столиці. Тут, у Петербурзі, він облишив математику і став займатись живописом, вступивши до Академії Мистецтв. То був 1850 рік, моєму землякові виповнилось лише 19. Навчання в Академії сприяло зустрічам з багатьма видатними творчими особистостями, це були і літератори, і композитори, і виконавці. Ті випадкові зустрічі нерідко перетворювались у дружні взаємовідносини, що згодом дало підставу написати портрети багатьох. Усього Микола Ге створив біля 110 портретів, і як майстерно. Але найбільшої слави художник набув за картини із сюжетами на біблейську тематику. Таких картин було 14, перша і одна з найвідоміших серед них - „Таємна вечеря”. А майже через тридцять років створено „Голгофу” – останнє полотно митця, написане на хуторі Іванівка.
Картини картинами, мене ж, хлібороба, ще більше дивують і захоплюють спогади про Миколу Миколайовича, які залишили мої старші односельці.
- Дивовижний то був чоловік, не вельми вибагливий до одягу, взуття, побуту і прикрас. З десяток літ він прожив то у Парижі, то у Римі, то у Флоренції , але повернувся і залишок років провів тут, на нашому Іванівському хуторі. За що ж поважали художника? Цей аристократ ніколи не виказав ні словом, ні жестом, ні ставленням своєї зверхності до простих селян. Він першим поспішав привітатись з кожним, ввічливо схиляючи голову і підіймаючи капелюха чи бриля. (От, повчитися б у нього окремим нашим чинушам). Багатьом запам’ятався схожим на апостола з привітними карими очима, які, здавалось, дивились прямо в душу. Митець зі світовим ім’ям не цурався ніякої сільської роботи, особливо полюбляв поратись на пасіці. Може, від того з таким задоволенням пригощав численних своїх гостей чаєм з власним духмяним медом. А побували тут, крім десятків молодих допитливих киян, хто, знаючи хлібосольність і привітливість професора з хутора, добирались сюди поспілкуватись із знавцем мистецтва, з людиною незвичної філософії. Адже Микола Ге був прихильником світогляду Льва Толстого, який, до речі, теж гостював на хуторі. Побували тут художники Ілля Репін, Григорій М’ясоєдов і Михайло Врубель, історик Микола Костомаров, засновник Третьяковської галереї у Москві Павло Третьяков...
Незвичайною людиною був мій земляк Микола Ге. Розповідати про нього можна нескінченно. Про один лише приїзд до художника Льва Толстого можна написати цілий роман, але я не романіст, я хлібороб. Горджусь, що по цій же землі ступав видатний наш земляк Микола Миколайовича Ге.
Юрій Вовкогон,
депутат Фастівецької сільради, краєзнавець