125 роковини смерті художника
/ 0
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 07 червня 2019, 10:42
Напередодні 125-річчя від дня смерті художника Миколи Миколайовича Ге у Бахмацькому районному історичному музеї відбулося відкриття виставки «М.М. Ге і Чернігівщина», на яку завітав мистецтвознавець Віктор Миколайович Величко.
Вихованці закладу відпочинку «Джерельце» Бахмацької ЗОШ №4 та працівники комунального закладу «Бахмацька централізована бібліотечна система» ознайомилися з життєвим та творчим шляхом художника.
Народився Микола Ге 15 лютого 1831 р. у Воронежі. Через три місяці після народження Миколи Миколайовича його мати померла.
У 1840 р. Ге було зараховано до Київської першої гімназії. Художній талант хлопця проявився досить рано. Проте, у 1847 р., після закінчення гімназії, М. Ґе, за порадою батька, вступає до математичного відділення Київського університету. Пізніше він переводиться до Петербурзького університету. Пристрасть до малювання витісняє інтерес до наук. Не закінчивши курсу навчання на математичному відділенні, Микола Миколайович вступає до Академії мистецтв. Офіційно художник був учнем Петра Васильовича Басіна, проте справжнім своїм вчителем він вважав Карла Брюллова.
У 1856 р. Микола Ґе отримав за картину «Саул в Аендорської чаклунки» Велику золоту медаль Академії мистецтв і право на виїзд за кордон. Спочатку художник відвідав Німеччину, Швейцарію, Францію, кілька років прожив в Італії.
У 1875 р. Ґе придбав хутір Іванівський в Чернігівській губернії біля залізничної станції Плиски. Тут для нього зводять одноповерховий дім із художньою майстернею, в якому він оселяється з 1876 р. У творчості митець повертається до біблійної тематики.
У 1882 році він познайомився з Львом Толстим, ідеї якого справили на нього велике враження.
Живописець багато проводив часу з учнями Київської малювальної школи Миколи Мурашка. Серед його улюблених учнів були С. Костенко, В. Замирайло, Г. Дядченко, А. Курєнной, Г. Бурданов, С. Яремич, Л. Ковальський, І. Пархоменко. Вони робили самотність художника після смерті його дружини легшою, допомагали в хатніх справах, у роботі. Відомо, що Степан Яремич, згодом визнаний мистецтвознавець і художник, позував, підв’язаний мотузками до імпровізованого хреста, для останньої і найтрагічнішої картини його вчителя - «Розп’яття», яка стала своєрідним реквіємом майстру.
Микола Миколайович Ґе помер 1 червня 1894 року. Похований на околиці хутора біля своєї дружини.
Наталія Шевченко,
старший науковий співробітник
Бахмацького районного
історичного музею