Із археологічних досліджень заміської резиденції Івана Мазепи
/ 0
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 26 липня 2019, 14:01
Заміська резиденція гетьмана Івана Мазепи, що розташовувалася на околиці Батурина – Гончарівці, припинила своє існування у 1708 році, на сьогодні є пам’яткою археології. Щоб відкрити таємниці Івана Мазепи, територію заміської гетьманської резиденції з 1995 р. досліджувала Батуринська археологічна експедиція. Археологи розкопали й детально вивчили рештки фундаментів головної житлової споруди – гетьманського будинку. Як виявилося, то була не єдина будівля заміської резиденції. Приблизно за 70 м на південний захід від палацу знайдено залишки великого дерев’яного будинку з розмірами 15 м у довжину й 5,5 м в ширину. Його каркасно-стовпова конструкція незвичайна для жител тогочасного Батурина та Чернігівщини. Судячи із знахідок на місці цього будинку, це міг бути канцелярський курінь – особлива будівля, де жили і працювали гетьманські канцеляристи. Тут виявлено фрагменти керамічного столового посуду, люльок для паління тютюну, кулі, фрагменти прикрас, елементи козацького спорядження, монети і багато інших речей, що вказують на те, що службовці військового прошарку тут проводили багато часу: їли, курили, зберігали свої військові обладунки, одяг, грали у шахи та... читали книги.
Відомо, що гетьман Мазепа мав у своїй резиденції розкішну бібліотеку. Власне бібліотечне зібрання було й у генерального писаря Пилипа Орлика. Його він втратив під час захоплення Батурина московським військом (1708), про що сам згодом згадував у одному із листів. Ця книгозбірня складалася з кириличних видань та рукописів переважно релігійної тематики. Власні бібліотеки мали й військові канцеляристи. Прикладом тому є бібліотека відомого літописця Самійла Величка. В місці свого помешкання Величко зберігав особисті речі, у тому числі і власну бібліотеку.
Знайдені археологами на місці куреня чотири бронзові пластини можуть бути фрагментами оправи старовинної дорогоцінної книги (чи різних книг).
Найбільший інтерес становить фрагмент розміром 3,5 х 3,3 см у формі оголеної чоловічої фігури, що грає на сурмі. Лицьова сторона цієї пластини майстерно вигравірувана. Чітко проглядаються риси обличчя, кучері, торс, мускулясті руки й пальці юнака виразно передані у реалістичній класичній манері.
Дослідники Ю. Ситий та Ю. Коваленко схиляються до думки, що це зображення - результат роботи досвідченого майстра-гравера на індивідуальне замовлення, а не продукцією масового виробництва. Канадський історик В. Мезенцев провів широкий порівняльний аналіз знахідки і дійшов висновку, що на ній репрезентовано янгола з сурмою ренесансної традиції. Такий образ поширеним в живописі, графіці та скульптурі Західної Європи доби Відродження, особливо у сценах Страшного Суду.
Гравіроване зображення фігурки янгола з сурмою з Гончарівки є, без сумніву, частиною композиції Страшного Суду. Хоча стверджувати це беззаперечно неможливо через відсутність нижньої частини фігурки. Без сумніву, то була релігійна книжка з розкішною оправою. Ця книжка могла бути частиною особистої бібліотеки Івана Мазепи. За свідченням сучасників, у ній були латинські і німецькі стародруки (інкунабули) і рукописи у дорогоцінних оправах.
Фрагменти оправ дорогоцінних книг промовисто говорять про освіченість, заможність, високий інтелектуальний рівень представників козацької старшини та служителів гетьманської канцелярії, що мешкали в межах заміської резиденції гетьмана І. Мазепи. Також вони вказують на проникнення до гетьманської столиці європейської літератури та її торгівельні і культурні контакти із Західним світом.
Наталія Сушко,
науковий співробітник
НІКЗ «Гетьманська столиця»