Вкрадене дитинство: діти голодомору

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Нещодавно у КЗ «Бахмацький районний історичний музей ім. М.Г. Яременка» розпочала діяти пересувна інформаційно-просвітницька виставка «Вкрадене дитинство: діти в роки Голодомору 1932-1933 рр.»


Діти були найбільш уразливою частиною української національної групи, обраної комуністичним режимом, об’єктом злочину Голодомору-геноциду. Батьки усіма силами, часто ціною власного життя, намагалися захистити їх від голодної смерті.


Позбавлені упродовж тривалого часу будь-якої їжі, дітлахи, крім нестерпних фізичних тортур, зазнавали моральних страждань.


Вони не розуміли: чому мати не хоче їх нагодувати, адже так хочеться їсти, а батько, завжди такий сильний, дозволив активістам вивезти з двору усе їстівне. Малих, як і старих, голод забирав першими.


Іноді матері, намагаючись зберегти малюків, відвозили їх до міста і залишали на вокзалах, у під`їздах житлових будинків, на ганках лікарень, ясел. Хоча там не завжди був порятунок: сиротинці часто ставали справжніми таборами смерті для них. А влада лише думала про те, як приховати злочин і заховати його жертви.


За оцінками різних істориків у роки Геноциду голодною смертю померло від 1.5 до 4 млн. дітей. А ті, що виросли і через десятиліття розповіли нащадкам про злочин геноциду, на все життя лишилися у неофіційному в Україні статусі «жертви Голодомору».


Фотовиставку надано Національним музеєм Голодомору-геноциду, яка діятиме до 28 лютого 2020 року.


Наталія ШЕВЧЕНКО,
ст. науковий співробітник музею