Ненав’язливе буквоїдство
/ 4
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: Четвер, 07 травня 2020, 10:35
Російська Вікіпедія, описуючи використання дзвінкого «Ґ» в українській мові чітко й однозначно говорить, що буква ця маловживана, нехарактерна для України і взагалі, все це вигадав Австрійський Генеральний штаб. Щоб розсварити братні народи, звісно.
«В гражданской украинской печати литера Ґ появилась в XIX веке в Австро-Венгрии (в ранних проектах украинской орфографии конкурировала с начертанием кг и идеей заимствовать латинскую литеру G), на территории Российской империи и СССР применялась с 1905 г.; в 1933 г. была отменена реформой украинской орфографии, хотя регулярно употреблялась в лингвистической литературе как фонетически-фонематический транскрипционный знак и активно использовалась в печати украинской диаспоры. Восстановлена в украинском алфавите в 1990 году, хотя практика её использования до сих пор вариативна.»
Тобто тільки «упоротая укрАинская диаспора» її використовувала та ще хіба якісь «ботани – філологи». І взагалі. Як її можна було використовувати, якщо ні слів з нею нема, та й мова українська теж вигадана тим же австрійським генштабом.
«Исконно украинских старых слов с буквой Ґ почти нет, только звукоподражания (ґава — ворона) и заимствования (аґрус — крыжовник, из итал. agrestо; ґанок — крыльцо, из нем. Gang и т. п.)»
«В советское время буква Ґ считалась излишней. Утверждалось, например, что официальное украинское правописание в редакции 1928–1933 гг. (т. н. харьковское правописание, или скрыпниковка) «было точным и исчерпывающе полным в том, что касается различных орфографических вопросов, однако оно создавало неоправданные трудности, вводя несвойственные украинскому языку правила. Такие пункты этого правописания, как введение в запись иноязычных слов буквы Ґ для передачи иноязычного G (написания аґент, Геґель для передачи agent, Hegel и т. п.)… — всё это было непривычным для широких масс украинского народа, затрудняло усвоение украинского правописания и обрекало украинский народ на малограмотность, на письмо с ошибками»
Ось така підлість з тією буквою – прирікала «укрАинский народ» на малограмотність і помилки. А як могло бути по іншому, якщо і букву підкинули підлі австріяки і сам «укрАинский язык» теж вигадали. Дякувати радянській владі і мудрому другу всіх радянських вчителів товаришу Сталіну, не дала неуцтву квітнути, прибрали непотрібну букву. І жити стало одразу легше й веселіше. У 1933 році просто задихали на повні груди, ага.
Українська версія Вікіпедії дає більш розгорнутий опис історії букви, її використання і саме написання. Бреше, звісно, стаття явно написана «укрАинской диаспорой» або бандеро – фашистами. Нема там чого читати, тільки прирікатимеш себе на малограмотність і будеш писати з помилками. Не читайте цього - (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D2%90)
Знайомий, теж з малограмотних і змучених помилками, фанат-земляк-краєзнавець дістав в архівах цікавий документ із серії «Дєдиваєвалі» - про формування ополчення серед жителів Конотопського повіту у роки російсько – французької війни 1812 року. Там чималенький список земляків з усіх нинішніх околиць Конотопу. Писаний російським писарем. Прізвища жителів колишньої Гетьманщини (ще одна брудна вигадка натівської пропаганди) писалися як правило «на слух», тобто як писар почув, так російською мовою і написав. Так Мирний у російському варіанті міг стати «Мирным» чи «Мерным», а згодом в українській - «Мірним».
Але навіть російський писар у російському документі окремим списком, складеним в алфавітному порядку, після прізвищ на букву «Я» окремо написав двох «малограмотних», які не забули про своє козацьке походження і не дали спотворити свої прізвища – Ґагенко та Ґалаган (з двома дзвінкими «Ґ», вигаданими австрійським генштабом через 102 роки(!)). Для її означення вживається латинська G (g), як і написано в українській Вікіпедії.
Цікавий затійник той австрійський генштаб. Навіть народні казки повигадував, аби тільки розділити братні народи. У братнього народу є слово «круг», а народна казка називається «Коло(!)бок». Він «расставляет точки над «і», якої у нього нема. Він випікає сирники з «творога», а білизну не пере, а «стирает», але «в прачечной». А все тому, що української мови не існувало і не існує. А пишу я на вигаданій австрійським генштабом у 1914 році витівці.
Сергій БАЛАШОВ
краєзнавець,
смт.Дмитрівка