Народження підприємства

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

У попередній газетній публікації згадувалося ім’я мого давнього знайомого Г.І.Жалія, у якій Гната Івановича названо літописцем рідного підприємства. Це правда, більше про наш Бахмацький ордена Леніна бурякорадгосп не пам’ятав ніхто. Зі старожилом цікаво спілкувався, бо він особисто був свідком багатьох подій, які і фіксував у своїх хроніках. Слухав би його не переслухав. Думаю, з нагоди 100-літнього ювілею нашого підприємства буде доречним запропонувати читачеві ті записи, бо вони яскраво висвічують одну із яскравих сторінок історії нашого краю. Це минувшина не лише колишнього господарства, це історія нашого району, історія країни в цілому; реальний яскравий приклад надзвичайно успішної роботи сільськогосподарського підприємства.


Юрій Вовкогон,
ветеран бурякорадгоспу

Навколо Бахмача діяли декілька економій цукровозаводчиків. Тут з ранньої весни і до пізньої осені трудилися малоземельні і безземельні селяни, нерідко приїжджали сім’ями.


У січні 1919 року за Бахмач ще точилася боротьба між вояками Петлюри і Денікіна. На той час селяни вже розібралися з поміщицькими економіями, відчули смак несподіваної власності. Щоб майно економії не дісталось колишнім хазяїнам, перегнали худобу, коней, переправили інвентар за Десну. Так вберегли матеріальні цінності, які було оголошено народними.


У жовтні Радянську владу відновили. А вже у березні 1920 року створили Бахмацький агропункт (попередник радгоспу), якому наділили більше 5000 десятин землі.


Це перше народне сільськогосподарське підприємство в Бахмацькому повіті. Агропункт вирощував фабричні буряки, надавав селянам бурякове насіння, розвивав тваринництво, навчав селян агротехніці.


Бахмацький агрономічний пункт увійшов до складу підприємств цукротресту колишнього Наркомата харчової промисловості. Завдання агропункту: проведення сільгоспробіт на виділених землях, вирощування цукрових буряків і бурякового насіння, заготівля цукрових буряків по договорах на селах серед селян, прийом і відправка їх на цукрові заводи, вирощування зернових культур і розвиток тваринництва.


В Бахмацький агропункт спочатку входили:


Жовтневе відділення – до 1927 року іменувалось Богодарівської економією Бахмацького агропункту. До революції землі належали цукрозаводчику Терещенку – 1000 га.


Калинівське відділення – іменувалось Калинівською економією. Власник земель теж Терещенко – 700 га. Петровське відділення – до 1927 року – Білоуська економія агропункта. Колишні землі поміщиків Білоуса і Логачова – 1000 га.


Пролетарське відділення – економія художника Ге і поміщика Рохленка – 700 га.


Покровське відділення – економія на землях поміщика Кочубея села Тиниця – 800 га. В 1936 році передана місцевому колгоспу.


Першотравневе відділення – економія на землях поміщика Можнєвського біля станції Ромни. З 1 січня 1930 року відділення передане Лохвицькому цукрозаводу.


Центральна садиба Бахмацького агропункту (Цукрокомбінат) містилась до 1935 року в центрі Бахмача (район кінотеатру і контори колишнього міськторгу).


Польові роботи в агропункті 1920-1922 рр. виконувалися в основному вручну. Наймалися робітники на сезон, оплата поденно натурою, наприклад: 100 г цукру і 100 г солі, або 300-400 г гасу за відпрацьований день. Після 1923 року в агропункті з’явилась тяглова сила: 30-40 коней, 35-45 пар волів. З’явилися сільгоспмашини іноземного виробництва (плуги, сівалки, снопов’язалки, локомобілі, парові молотарки «маргіл»). Будувались будинки для сезонних робітників, їдальні, клуби, хлібопекарні.


На території господарства поміщика Астафьєва (район Бахмацької центральної лікарні) запрацювала відомча лікарня на 15 ліжкомісць. Працював лікар з фельдшером і медсестрами.


Тимчасовим і постійним робітникам організовували трьохразове гаряче харчування. З самого початку організації агропункту, до 1927 року головний керівник офіційно іменувався «адміністратор». Перший адміністратор Бахмацького агропункту в 1920-1921рр. - Борисов, з 1921-1927рр. - Слабоспицький Г.П.


З 1927 року Бахмацький агропункт перейменували у Бахмацький бурякокомбінат. Директорами були: Нікіфоров, Мірошниченко, Чмир, Лазаренко, Бутов, Щеглов.


З лютого 1932 року директором став Гаврило Леонтійович Кочетов, під час Громадянської війни був командиром бронепоїзда – кавалер ордена Червоного прапора. Пропрацював директором 29 років (помер 18 березня 1961 року, залишаючись на посаді директора). За час роботи нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного прапора, «Знак Пошани». За його керівництва бурякокомбінат-радгосп став передовим підприємством цукрової промисловості.


Із вересня по грудень діяли сезонні бурякоприймальні пункти при залізничних станціях та платформах: Бахмач- Центральний, Більмачівка, Варварівка, Калинівка, Крути, Плиски, Рубанка, Талалаївка, Часниківка.


Значну роль в організаційно-господарському зміцненні бурякокомбінату відіграла Бахмацька МТС, створена в 1921 році. Помітних успіхів досягло господарство в 1935р., виростивши по 210 центнерів цукрових буряків та 18,3 центнера насіння цукрових буряків з гектара. 330 робітників стали стахановцями.


Після 1932 р. при відділеннях Бахмацького бурякокомбінату почали організовувати молочно-товарні ферми, свиноферми, птахоферми (Жовтневому, Калинівському, Петровському, Пролетарському). Бахмацький бурякокомбінат розділено на: Бахмацький бурякорадгосп (директор Кочетов Г.Л.) і бурякобазу (директор Бутов П.С.).


Восени 1936 року бурякорадгосп відвідав Нарком харчової промисловості А.І.Микоян. Він запропонував будувати центральну контору господарства в Жовтневомі відділенні і будинки робітникам і службовцям по відділеннях. У серпні 1937 року побудували центральну контору, майстерні, склади і інші господарські споруди, а в 1938-му силами молоді і профкому звели стадіон в Жовтневому відділенні. Передбачили місце для духового оркестру, збудовані трибуни для глядачів. На просторому спортивному полі проводилися змагання серед колективів фізкультури, колгоспів і радгоспів.


Гнат Жалій
На фото: радгоспівці святкують обжинки (1987 р.)