Був би найшановнішим гостем
/ 0
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 10 липня 2020, 08:57
У матеріалах до 100-річчя створення Бахмацького ордена Леніна бурякорадгоспу кількаразово згадувалося ім’я Костянтина Кириловича Романя.
Родом він з Атюші, що на Коропщині. Народився 11 жовтня 1939 у сім’ї робітника. Після закінчення четвертого класу у 1952 році пішов працювати на тваринницьку ферму колгоспу «Правда». Давайте підрахуємо, підлітку виповнилося лише тринадцять. А тепер нагадаю: Костянтин Кирилович не вирізнявся кремезністю, скоріше навпаки. Проте завзяття у роботі було притаманне йому завжди.
У 1958-му перейшов працювати доярем у Жовтневе відділення бурякорадгоспу. Колеги згадують його надзвичайну працьовитість. Уже з раннього раночку він з’являвся на фермі, порав своїх корів. Умови праці, на жаль, були далекі від ідеальних, найбільше дошкуляли осіння багнюка і весняне бездоріжжя. До речі, Костянтин Кирилович тримав Лиску і у власному господарстві. Як життя облаштувалося, як діти пішли до школи, відчув, що не годиться обмежувати свою освіту чотирма класами – пішов Романь надолужувати грамоту до вечірньої школи.
Згодом не забарилися високі результати у роботі. Усе частіше у районному змаганні саме він отримував рекордні надої. Про його досягнення регулярно розповідала районна газета „Радянське село” і обласна „Деснянська правда”. Своїм прикладом він надихав інших, багато хто слідував його досвіду. Так на Бахмаччині виник рух доярок-тритисячниць, потім стали замахуватися на 4-тисячний рубіж, а згодом вже примірялися і до 5-тисячної планки. Та відмітку у 6 тисяч, крім Костянтина Кириловича, так ніхто і не здолав.
І ось Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24 грудня 1976: „За видатні успіхи, досягнуті у Всесоюзному соціалістичному змаганні, і виявлену трудову доблесть у виконанні планів і соціалістичних зобов’язань по збільшенню виробництва і продажу державі сільгосппродуктів Романю Костянтину Кириловичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і Золотої медалі «Серп і Молот».
А ще наш Романь був премійований легковиком „Москвич-412”. Ту високу винагороду колектив бурякорадгоспівців сприймав як свою, гордилися за Костю. Тоді іменували його тільки так і за молодість, і за за його скромність, навіть сором’язливість.
Він так і продовжував працювати доярем, залишаючись рекордсменом Бахмаччини, в ті роки надоїти більше не спромігся ніхто. Жодна урочистість не обходилася без присутності Романя, запрошували і на районні, і на обласні зібрання. Вирушав до Москви на Виставку досягнень народного господарства. Тодішній етикет потребував офіційності в одязі – костюм і краватка були неодмінною умовою вбрання. Саме до цього, до „парадної” одежі, до підвищеної уваги до себе Костянтин Кирилович, на мою думку, так і не звик.
Уже і на заслужений відпочинок пішов наш Костя, а все продовжували гукати Кириловича на урочисті районні заходи.
Ще й зараз пам’ятаємо його сором’язливу, привітну посмішку, його хлібосольність і бажання допомогти кожному, хто того потребував.
Не звичним був серед нас дояр-рекордсмен, він і із життя пішов у незвичний, примітний день – не стало К.К.Романя 9 травня 2014 року. Шість літ живемо без Героя - кавалера трьох орденів Леніна, нагородженого медалями, в тому числі золотою, срібною та 2 бронзовими ВДНГ. Немає з нами, але пам’ятаємо.
На святкуванні 100-річчя створення Бахмацького ордена Леніна бурякорадгоспу Герой Соціалістичної Праці Романь Костянтин Кирилович був би найшановнішим гостем.
Софія Сорока