Спогади бахмачан, що пережили війну
/ 0
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: Вівторок, 29 червня 2021, 09:07
22 червня в Україні відзначають День скорботи і вшанування пам’яті жертв Другої світової війни. Рівно о 4 годині ранку 22 червня 1941 року війна ввійшла в життя мільйонів українців. За різними оцінками, Друга світова війна забрала життя від 8 до 10 млн українців. Понад 5 млн загиблих були цивільними, з них понад 1,5 млн - жертви Голокосту. На руїни перетворено понад 700 українських міст та селищ міського типу та майже 30 тис. сіл.
Великою трагедією для мільйонів українців стала примусова депортація з України в Німеччину. Загалом на роботи вивезли від 2,4 до 2,8 млн мирних громадян. Багато українців було спалено.
Салін Генадій Григорович (1945 р.) розповідав: «14 липня 1941 року дід пішов платити податок на землю і за коня, коли він повертався додому німецькі літаки почали бомбити Бахмач. Дідусь заховався біля будинку Кармалиги Василя, частиною від цистерни його накрило там на смерть. Навпроти водонапірної башти на Київській був склад артилерійської зброї, після вибуху уламки від снарядів відлітали до с. Бахмача. Наш будинок з документами і одягом та кінь згоріли. Моя мама в цей час шукала дітей, які гралися на вулиці і це їх врятувало. Приютили нашу сім`ю спочатку у с. Бахмачі, а потім люди з с. Зеленівки. Повернулися у Бахмач ми у 1944 році.»
Чигриненко Ольги Самойлівни (1935 р.) пригадує: «Під час війни моя сім`я проживала в Халимоново недалеко від залізниці. Тому змушені були весь час ховатися у погребі від нальотів нацистської авіації. Одного разу на світанку упала бомба і льох розколовся на 2 частини. Залізничники, які були на броні, викопали яму та зробили в ній нам бомбосховище.
Місцеві поліцаї говорили німцям, кого потрібно розстрілювати. А поліцай Федір попередив нас вночі, щоб ми тікали, бо у Тиниці окупанти спалили 70 чоловік, а тепер наше село на черзі. Допоміг він і людям, яких тримали в хаті, щоб спалити. Він зламав двері і випустив приречених, а німцям казав, що самі втекли.
Під час наступу наших військ німці підпалили село. Від нашої хати залишилося згарище. Ми оселилися у конторі, а потім побудували невеличку хатинку, в якій і дочекалися повернення батька з Берліну.»
Тарасенко Єфросинія Петрівна (1919 р.) зазначає: «Під час війни у селі Городище були німці. Одного дня до нас у двір прийшло 3 чоловіків, мене забрали з дитиною та повели через село. Коли ми йшли, то по дорозі окупанти заходили у кожен двір і когось забирали. Клуню в центрі села звільнили і загнали туди всіх та збиралися палити. А мій чоловік ходив навколо клуні. Один поліцай був знайомим мого Олексія, він до нього звернувся, то той написав папірець і мене відпустили, тільки сказав, щоб мене чоловік забрав скоріше і заховав, бо зараз приїде каральний загін. Коли приїхав загін, усіх у лавці постріляли, хто живий був, хто помер, але всіх полили бензином і підпалили. А я в цей час з дитиною ховалася в хаті навпроти клуні.»
Лапшайкіна Марія Іванівна (1935 р.) розказувала: «Німці в селі Матіївка у війну були. Староста нашого села, який віз списки людей, що забирали в Німеччину, навмисно перевернув човен. Сам потонув і дівчина, яка була з ним теж загинула, але людей врятував.»
У комунальному закладі «Бахмацький історичний музей імені М.Г. Яременка» багато матеріалів про Другу світову війну, частина із них експонується в постійній експозиції.
У цей день народної скорботи згадаємо усіх, кого забрала минула війна. Вічна їм і світла пам`ять.
Наталія Шевченко,
старший науковий співробітник.