В.Москалець - оспівувач Батуринського краю (до 90-річчя В.М.Москальця)
/ 0
- Деталі
- Категорія: Дати і люди
- Опубліковано: П'ятниця, 26 травня 2017, 13:40
Серед талановитої плеяди письменників Чернігівщини гордо сяє ім’я нашого земляка Вілія Костянтиновича Москальця. Народився талановитий прозаїк 1 травня 1927 року в с. Матіївка, Бахмацького району у сім’ї голови сільської ради. Рано пізнав гіркоту втрат рідної людини. Його батька — учителя початкових класів, голову сільради розстріляли нацисти під час Другої світової війни. У повоєнні роки померла і мати. Можна лише уявити, як важко жилося трьом дітям, що мусили все пізнавати самотужки — без батьківської підтримки та поради.
Ще до війни Вілій Москалець закінчив сім класів середньої школи в Батурині. З 1944 по 1951 рр. перебував у лавах Радянської армії, до 1953 року у воєнізованій охороні. Дуже прагнув Вілій Костянтинович отримати гарну освіту, тому під час служби навчався у середній школі в Хімках під Москвою і, таким чином, успішно закінчив десять класів.
У 1953 році він повернувся додому, інтенсивно влився в партійну роботу. Спочатку працював у Батурині завідувачем відділу культури у райвиконкомі, а також лектором у райкомі партії.
Натхненний краєвидами рідного Присеймів’я, Вілій Москалець починає працювати над повістю «Сейм виходить з берегів», яка вийшла друком у 1960 році. Уже в 1962 році Київською кіностудією художніх фільмів імені Олександра Довженка було відзнято фільм за однойменною повістю «Сейм виходить з берегів». Саме цей кіношедевр про мальовничі простори рідного Посейм’я приніс його авторові безмежну славу і популярність.
Згодом одна за однією світ побачили не менш цікаві повісті «Серед зелених лісів», «Над Сеймом летять журавлі», «Діти мої, квіти», «Нічні пастухи», «Над рікою Світилкою», роман «В краю білокорих беріз», чимало оповідань, рецензій на прочитане, нарисів.
У листопаді 1960 року Батуринський район було ліквідовано. Після адіністративних змін Вілій Москалець переїздить до м. Бахмача, де і продовжує свою творчу та партійну діяльність. Деякий час він працював кореспондентом та завідуючим відділу листів районної газети «Радянське село», згодом кореспондентом-організатором районного радіомовлення.
Творчий здобуток Вілія Костянтиновича Москальця стверджує той факт, що він був письменником з великої літери, патріотом, бо у своїх творах, у першу чергу, висвітлював болючі проблеми рідного краю. Він був одним з тих письменників, хто лаконічно вмів поєднувати суворі реалії того часу із неймовірно захоплюючими описами природи. Неначе намагався зробити акцент на тому, що у країні, яка має такі краєвиди не може бути нічого лихого і ворожого, а лише мир та благополуччя.
У Вілія Костянтиновича Москальця було багато творчих задумів та планів на літературній ниві, але, на жаль, не судилося їм здійснитися. На 74 році життя перестало битися серце письменника. 30 червня 2001 року відійшло у вічність ім’я талановитого прозаїка. Поховано його у рідній і оспіваній ним у творах Матіїівці. Та, як говориться в народі: «Письменники не помирають. Вони залишаються жити у своїх творах» .
Продовжувачем справи Вілія Москальця став його син Костянтин Вілійович. На сьогоднішній день це член Спілки письменників України, письменник, критик, поет та музикант. Мабуть, найзаповітнішою мрією батьків є бажання, щоб діти їх перевершили і досягли ще вищих вершин. Так сталося і в родині Москальців.
То ж, можна по праву вважати, що в таланті сина продовження справи батька!
Наталія Сушко,
науковий співробітник
НІКЗ «Гетьманська столиця»