Це жарт, звичайно. А, може, й не зовсім. У мої юні роки відбулася розмова із симпатющим (через об’єктивність і неабияке почуття гумору) дідуганом. Я наступав: «Як за умови прогресу людства можна твердити, що раніше було краще? Адже, якби це було правдою, люди не вийшли б з печер, де на голову не капало, горіло багаття й мамонтятини інколи було вдосталь. Проте, люди вийшли із печер і будували інше житло, все краще й краще…» Дід відповів: «Ну, не знаю навіть, як заперечити твій приклад, але коли ти постарієш, то зрозумієш, що раніше було-таки краще». І от вона прийшла, сувора старість, і дійсно, минуле згадується переважно у рожевих кольорах, а погане забувається. Держава тим часом на черговому історичному повороті опинилася у скрутному становищі. І тепер багато хто замислюється, коли ж таки було краще -  «давече» чи «нонече». Складне питання. Бо у минулому - звірячі сталінські репресії, голодомор, але й Велика перемога дідів-прадідів, вихід у космос, розрядка міжнародної напруги, чреватої світовим апокаліпсисом, повалення Берлінського муру, безкровне набуття державної самостійності Україною. Молодість старшого покоління – жахлива суміш ганебного з величним.

 

А що у сучасності? Теж розмай – від гіперінфляції, політичного роздраю, через світову економічну кризу до безсумнівного технічного прогресу. Навіть на побутовому рівні. Ще десь десяток років тому мобільні телефони сприймалися як дивина й екзотика. Не кажучи вже не просто про комп’ютери, а комп’ютеризацію. Сьогодні «мобілка» у кишені чи не кожного учня. Цей прилад набув багато інших рис, став не лише незрівняно зручнішим засобом зв’язку, а й фотоапаратом, телекамерою, диктофоном, калькулятором тощо. І комп’ютер вже не дивина у багатьох оселях.

У світі перемагають ідеали й державне втілення стандартів демократії.
Проте, й втрати очевидні. Морально-етичні, перш за все. У тому числі через комерціалізацію електронних засобів масової інформації. З екранів вже пласких телевізорів, рідинно-кристалічних й лазерних виливаються потоки жорстокості, розбещеності, цинізму. І, відповідно, діти стають все більш егоїстичними, невдоволеними життям, зухвалими.

Нація зменшується кількісно. І не лише внаслідок матеріального зубожіння, еміграції, переважання смертності над народжуваністю.

На важкому шляху від «планової» економіки до «ринкової»1  розквітли пишним цвітом такі огидні явища, як популізм, переважання кланових, партійних, навіть меркантильних або сімейних інтересів над державними, національними, загальнолюдськими потребами, над гуманістичними ідеалами. От і виникає питання: а чи було раніше у цьому сенсі краще?

Десь так, а десь ні, але у цілому моя відповідь є негативною. Скажімо, корупція існувала, але носила прихований, латентний, не такий кричущий характер. З трохи інших спонукань. Не лише із бажання особистого збагачення, а й з кар’єристських або навіть ідеологічних мотивів, із заздрощів, із бажання уникнути справедливого покарання, із викривленого розуміння професійної солідарності, із помсти тощо. Тож від „моралі” – до факту.

Наведу приклад огидної кругової поруки – одного з видів корупції - у правоохоронній діяльності минулого. Пишаюся, що причетний до фактичного виправдання невинної людини.

Підзахисною того разу була жінка у розквіті сорокарічної краси, мати двох дітей. Але не лише дуже привабливої і представницької зовнішності (пам’ятаєте Фаїну Раневську: «Краса – страшна сила»?), а головне, розумна й цілеспрямована. Головним у доведенні факту власної правоти була саме настійливість цієї людини.
Чоловік всіляко підтримував дружину. Мені належало кілька ідей та честь складання від її імені заяв і скарг, що  врешті-решт увінчалося  успіхом у головному - фактичному виправданні у звинуваченні. Проте, не наважуюся назвати це повним успіхом, бо залишилися непокараними фальсифікатори справи. Вимучена майже трирічною тяганиною ця великодушна людина просто не схотіла цим займатися. Підбурювати її на подальшу боротьбу було б просто жорстоким.

6 липня 1986 року, біля 8 год.30 хв., на автошляху Конотоп-Сахни відбулося зіткнення автомобілів, що рухалися назустріч один одному. «Жигулями»  керувала громадянка Н. Катерина. «Запорожцем»  - громадянин К. Двом пасажирам „Запорожця” заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, Н. – середньої тяжкості, К. – легкі з короткочасним розладом здоров’я.

Зазвичай  одразу після надання медичної допомоги потерпілим починається розслідування причин ДТП. Під час таких початкових слідчих дій провадяться фіксація відстаней і розмірів, за потреби фотографічна.   Складається схема місця події (ділянки проїжджої частини дороги та прилеглої місцевості), взаємне розташування транспортних засобів та їх частин, розсипаних речей, плям крові, положення трупа тощо. Сумна і часом моторошна, але дуже потрібна робота, від якості якої залежить багато що.

Схема місця події складається за участю понятих і, за можливості, - учасників події, підписами яких засвідчується вірність зафіксованих точок, розмірів, відстаней, кутів. Здебільшого спочатку  у польових, так би мовити, умовах (зазвичай на капоті автомобіля) схема складається у чернетці, а вже потім, в умовах кабінету, - начисто, у масштабі, з перенесенням всіх розмірів, за-значених у чернетці. Після чого понятим і учасникам події пропонується для підпису і чистовий варіант.

Водій «Жигулів» Н. залишалася на місці події, переборюючи біль у пошкоджених ребрах, й разом з понятими підписувала первинний накид схеми. Бо тоді відображені цифри відповідали дійсності. А от далі виясняється, що понятим чистовий варіант представлявся не разом з чорновим. Вони були водіями, тому не насмілилися заперечити працівникові ДАІ, коли він, «відловивши» їх окремо десь на робочих місцях, підсунув на підпис чистовий варіант. Або не звернули уваги на розбіжності двох варіантів, не сумніваючись у порядності працівника ДАІ.
Н. «чистовий варіант» (беру ці слова в лапки, бо це була чиста фальсифікація) на підпис не надавався. Вона підписувала з понятими чернетку, яка складалася на місці події. Зрозуміло, й до матеріалів справи чорновий варіант схеми місця події долучений не був.

Словом, як би там не було, а проти жінки порушили кримінальну справу за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 215 Кримінального Кодексу України, тобто у такому порушенні правил безпеки руху, що призвели до заподіяння двом потерпілим тяжких тілесних ушкоджень.

1 Беру ці слова у лапки, бо «планова» економіка була не зовсім або гіпертрофовано плановою, а наша сучасна «ринкова» економіка є не зовсім ринковою, і кращі зразки ринкової економіки включають у себе планування.