Хто з нинішніх молодих не знає пісні „Вона”?
  ... Лиш вона лиш вона
  Сидітиме одна
Буде пити не п`яніти
Від дешевого вина...
А чи знає хто, що автор цих слів живе в нашому Бахмачі? Скажете – ми наробили помилок, розділових знаків немає? Саме так і є у автора, Костянтина Москальця. Він автор не класичний – можна називати його екзистенціалістом, можна загально-умовно модерністом, в усякому разі читати його за обідом не будеш, в ці рядки треба не вчитуватись – в них треба вгрузати, як в сніги, які так полюбляє автор.

 

 І ось диво-зустріч з ним, автором. Трохи (зовсім трохи) знаючи поезію В.Кашки, також нашого земляка, про котрого „Порадник” мав честь писати - також трохи, бо про таких людей можна писати книги – згадала наразі його дуже вчасний вірш про сніг, подумалось: не завадило б процитувати при нагоді на нашій «Літературній сторінці» – і ось зустрічаю того вірша в Інтернеті.

Аби це снігу – вище димарів,
стихії дикої і милосердної стихійно.
Найвище дерево покриє у дворі -
хіба що будуть в Києві горіть
над білим-білищем хрести Софії.

   Засипле все: знамена і герби,
   і всіх вождів на постаментах -
   з печатями нелюдської журби
   сократівські й наполеонівські лоби…
   І п’єдестал – для Президента.

І стало б тихо, як в могилі,
і так тривало б сорок діб.
Ми б стільки переговорили:
хто – з дітьми, хто – з жоною,
хто – в собі.
Аби не змерзнуть, меблі попалили б,
і одяг – теж, і посвідки рабів,
і книжечки рябі.

  А далі сніг почне спадать
  і талі води бруд нестимуть з міста.
  Крізь шиби чисті перше листя
 узрять дві жертви – кат і тать.

І мовчки Бог одну зернину житню
на всіх подасть.

Вірш на своєму блозі виклав Костянтин Москалець, з такою преамбулою:
„Дивлячись, як усе безнадійніше западає це містечко (та що там містечко – ціла Україна) в глибокі сніги, я не можу не пригадати вірш Володимира Кашки. Нарешті воно збувається, твоє накликання снігу, Володю, може, затамоване пророцтво. Вірш твій збувається – тоді, коли тебе вже давно нема тут…”

А туди потрапила, бо шукала „Досвід коронації”.  Що це? Про неї почула в новинах:
„10 лютого у Києві в Національному педагогічному університеті ім. Драгоманова відбулась щорічна церемонія нагородження переможців XI Всеукраїнського рейтингу «Книга року 2009». Компетентне журі вибрало найкращі книги українських видавців та нагородило їх спеціальними відзнаками. Диплом у номінації «Красне письменство» отримало видання Костянтина Москальця «Досвід коронації»...

Ось такий лабіринт, що вивів мене Аріадновою ниттю саме до виходу – зустрічі реальної. Та чи ж схоче говорити зі мною усамітнений письменник, який, чула, уникає публічності?
Отже, про це – в наступному числі „Порадника”