З бабусиної скрині - до «Порадниці»

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Ми потрапили на свято до своєї молодшої сестри – „Порадниця” назвали клуб за інтересами районного Будинку культури жінки-культпрацівниці, як ніхто розуміючи необхідність живого спілкування поза межами суто професійної діяльності. Просто так – душевно погомоніти, поділитися з подругами і самій повчитись. Чим діляться? „Та всім: життєвим досвідом, рецептами, порадами на всі випадки життя, піснею задушевною. Головне, що дуже подобається нашим жінкам, знаходять спільну мову, це можливо, та віддушина, якої часто не вистачає в житті”, – розповідає директор Будинку культури Олександр Гненик. – Зібрала жінок до клубу і керує ним наша методист Катерина Бадай. Невимушено, душевно проходять ці зібрання, є намір розширювати їх межі, тож сьогодні і запросили „колег” - жіночок з клубу „Бахмацька світлиця”.
 
Мені ж хочеться і назвати це зібрання душевніше, та воно й доречнішим буде – посиденьки чи вечорниці, як було в часи їхніх бабусь-прабабусь. Отже, посиденьки того разу проводили під назвою„З бабусиної скрині” і присвятили українським традиціям. Яких тільки сорочок не побачили ми – з біленого полотна та небілу, святкові та буденні, вишиті хрестом і гладдю, мережані, гаптовані. „Ось цій сорочці, – показують Сергієнко Лідія і Птуха Надія, жінки-вишивальниці з „Бахмацької світлиці, - 100 років...”

А одяг який мальовничий поряд з сорочками розвішено! Згадують жінки, як звалися в різних місцевостях запаски і запони, плахти і кацавейки, ватянки і юпки -„босячки”(це коротка юпка, тільки ж не подумайте, що це ми суржиком говоримо: юпка – це не спідниця, а верхній жіночий одяг).

І про страви традиційні послухали– вареники, наприклад, колись варилися лише на свята. А жінку, яка не мала вишитої (навіть щоденної) сорочки, вважали неробою!

Ось так славно ми посиділи, пісень народних послухали, які нам, жінкам, напередодні 8 березня, заспівали чоловіки - солісти Будинку культури  Руслан Залозний і Денис Курбангельдиєв.
А ще довідалися, що подібні клуби за інтересами у нас в районі розквітають пишним квітом – ця іноваційна форма дозвілля набуває популярності. Є такі в Пісках і Стрільниках, Дмитрівці і Часниківці, в Обмачеві та Осічі. А у Варварівці, наприклад, клуб „Кому за 30” збирає в клубі небайдужих людей, які знаходять спільні інтереси. Хочеться вірити, що такі неформальні клуби створені дійсно за інтересами, а не для плану клубної роботи, аби хоч в якійсь мірі вдихнути життя в наше вимираюче село.
  Н.Теплова