Напередодні професійного свята ми говорили із районним педіатром Н.П.Колесник. Адже що може бути важливішим, ніж здоров’я дитини?

Щоправда, тема інтерв’ю з’явилася багато раніше – до редакції звернувся наш постійний передплатник, який просив не називати його ім’я. Проблема ця загальна і, треба сказати, дуже болюча. Вакцинація.

Багато списів зламано довкола неї, безліч компетентних і не дуже думок читаємо, чуємо, бачимо. І джерелом „загоряння”, як сказали б пожежники, усі одностайно вважають засоби масової інформації. От, мовляв, аби журналісти не писали, не лякали, то й проблеми б не було. Неправда. Це наша звична психологія – перекладати з хворої голови на здорову. Проблеми існують самі по собі, а журналісти їх лише висвітлюють. Погоджусь, що іноді – у гонитві за сенсацію або й справді з благих намірів – дещо драматизують. І як абсолютно в усіх сферах, і в нашій є фахівці різного рівня, як професійного, так і морального. Але ніхто не буде сперечатися, що проблема дійсно є. І це правда, що з’явилась вона ще й завдяки широким інформаційним можливостям сучасного суспільства. Наприклад, моє дитинство цього не знало – щеплення було повальним. Коли тітоньки у білих халатах йшли нашою вулицею, ми, дітлахи, розбігалися хто куди. Усі мої ровесники знали – це йдуть „прививки”. Я ніколи уколів не боялася, але цього слова – дуже. І де б ти не ховався, закінчувалося завжди однаково – пред’явленням пред ясні очі медсестрички зі шприцом. Кололи нас прямо вдома, бо не всі були такі свідомі, щоб самому йти в поліклініку. Тоді це також називалося „добровільною вакцинацією”. І наші мамусі й татусі навіть не сумнівалися, що „так треба” (Інтернету не було, свободи слова – також).

Зараз дійсно батьки мають право від неї відмовитися. І багато хто так і робить. Але наш випадок – якраз навпаки. Дідусь турбувався, чому йде затримка із ревакцинацією: „Першу АКДС онучці зробили у січні, а ось уже травень і тиша. Телефонували у Чернігів, там відповіли – розбирайтеся на місці. Навіщо ж тоді було такий шум здіймати – мовляв, усім зробити обов’язково зараз, якщо тепер строки все одно порушені? Допоможіть – напишіть про це”.

Виконуємо обіцянку – у наступному числі читайте все інтерв’ю. А сьогодні – лише святкова його частина. Слово – Надії Петрівні Колесник, районному педіатру Бахмацької центральної районної лікарні:

- Хочу привітати всіх медичних працівників району, побажати здоров’я, щастя і берегти честь білого халату! Зі святом, колеги!
Приєднуємось!