Як ми бабуїна годували

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
SAM 0458Нещодавно я в черговий раз переконався, наскільки погано знаю свій рідний край. Якби не щасливий випадок, то ще, мабуть, дуже довго б не знав про одну із прекрасних туристичних перлин нашої області, яка уже 35 років є візитною карткою міста Мени. Мова йде про місцевий зоологічний парк.

Заснований у далекому 1977 році ентузіастом-природолюбом Геннадієм Полосьмаком, який, до речі, був сержантом місцевої міліції, майбутній зоопарк отримав статус зоологічного парку загальнодержавного значення лише у 1983 році. А почалося все, можливо, з того, що Геннадію батько подарував два бджолиних вулика, голубів і хом'яка. Потім з’явилися зайчата і ручна галка. І вже через кілька років Полосьмак тримав у себе масу різних звірят та пташок. А далі пішло-поїхало. Зараз зоопарк нараховує близько 900 представників 130 видів, більше тридцяти з яких занесено до Червоної книги України. Отже, подивитися є на що, і ми з другом, не гаючи часу, поїхали в Мену.

Квиток у зоопарк коштує 14 гривень. Заплативши гроші і зайшовши на його територію, ми начебто потрапили в інший світ. Зоопарк вразив своєю величиною – все-таки 9 гектарів! Два тераріуми з крокодилами, пітонами, папугами та величезною кількістю рибок, багато кліток з різноманітними ссавцями та відгороджені території для бізонів, антилоп, верблюдів. 45 працівників працюють у закладі. На нас ліниво дивився лев, кліпали круглими очима сови та мекали барани. Захоплені тваринами, ми годували деяких солодкими кукурудзяними пластівцями, і це було досить-таки цікаве видовище. Трапилася з нами і курйозна історія.

Мій друг кинув бабуїну пластівець, але попав ним у сітку. Пластівець упав між бар’єром та ґратами, і товариш нагнувся, щоб його підняти. У цей час бабуїн, який до цього спокійно спостерігав за нами, різко підстрибнув і протягнув свою лапу, намагаючись першим ухопити шматок їжі. Від несподіванки мій товариш відсахнувся від ґрат, а мавпа, здобувши бажаний пластівець, переможно закричала. „Герой” продовжував доволі агресивно дивитися на мого приятеля, вважаючи, мабуть, що він хотів забрати в нього їжу. Довго ми ще потім згадували цю сценку, звичайно, зі сміхом.

Бурі ведмеді танцювали перед нами, щоб отримати ласощі, фазан розпускав свій кольоровий хвіст, а дикі кози їли пластівці у нас прямо з рук, облизуючи пальці. Нам знадобилось години дві, щоб все детально роздивитися. Наостанок ми навіть стріляли з пневматичної зброї, адже заклад пропонує і такі послуги.

Директор зоопарку, Чирва Зінаїда Сергіївна, яка ось уже 12 років займає цю посаду, відповіла на декілька моїх питань. Зокрема, я дізнався, що держава перестала виділяти кошти для придбання тварин. Зоопарк купує їх за свої гроші, або ж популяція підвищується за рахунок приплоду. Нещодавно з’явилися на світ молоді антилопи та лані. Директор уже виді-лила кошти на будівництво ще однієї будівлі – там буде знаходитися басейн, куди помістять великого крокодила. Іде мова і про закупку фламінго. Заклад розвивається. Тут можна приємно провести час, отримати неймовірну кількість позитиву, помилуватися тваринами, яких ви здебільшого бачили лише по телевізору. Особисто я зайшов туди хвилин на 30, а вийшов через дві години. І хоча зоопарк не столичного рівня, але з гордістю можна сказати, що він є великим досягненням для всієї області.

Олександр Іванько,
наш позаштатний кореспондент