Прийдуть і спокій,і впевненість

• 

Рейтинг користувача:  / 0

ГіршийКращий 

Деталі

Категорія: Вісті звідусіль

Опубліковано: П'ятниця, 19 вересня 2014, 11:09

Зразу і не пригадаю, скільки разів зустрічав День визволення нашого села. Цьогорічна урочистість суттєво відрізняється від попередніх. І на те є причини. Найголовніша – занепокоєння, що наступної осені на наше свято прийде хоча б хтось із ветеранів. Нині розділив з нами радість визволення Григорівки лише Іван Васильович Петлай. Усього в селі залишилося двоє фронтовиків. Ще є у нас Іван Петрович Хоменко. Літнього орденоносця перевідали вдома, привітали квітами, гостинцями. А згаданий вище І. В. Петлай, зібравши сили, прибув до сільського Будинку культури, правда, дістався не самотужки – підвіз ветерана сільський голова.

Тут відбувся традиційний мітинг, де вшанували пам’ять полеглих григорівців, хто віддав життя за звільнення України.

Перелічили імена григорівців, хто відряджений на АТО.

Друга вагома причина - необхідність засвідчити, що і за сьогоднішніх складних умов, у зв’язку з подіями на сході, не забуваємо про наші цінності і демонструємо повагу до покоління героїв.

Після традиційних промов учасники мітингу поклали живі квіти і вінки до Монументу пам’яті загиблих у роки Великої Вітчизняної війни.

Наступного дня, суботу, біля Будинку культури знову зібрались. Тепер у переважній більшості це були молоді мої односельчани. Прибули взяти участь у змаганнях з волейболу, футболу, міні-футболу і команди сіл району.

Почалось спортивне дійство зранку, а завершилося близько опівдня. Переможців відзначили цінними подарунками, вручав їх сам сільський голова Михайло Васильович Горбаченко. Робив це із подвійним задоволенням, бо у футболі, міні-футболі першість вибороли григорівці. Рідні стіни допомогли.

Наймасовіше зібрались мої односельці ввечері, тепер на них чекав святковий концерт. Пісні, в переважній своїй більшості, лунали народні, саме ті, за які склали голови майже півтисячі наших земляків, чиї імена викарбувані на пам`ятнику. Здалось, що їх строфи проникливіше, ніж завжди, виконували наші аматори самодіяльної сцени: Галина Махобєй, Валентина Білик, Олена Сосой, Людмила Коваль. Солісток-старшокласниць Настю Борисенко і Вікторію Ульянюк надихала співом директор школи Галина Анатоліївна Корнух. Виходили до мікрофона і Людмила Шаповал, Валентина Метла, Тетяна Лавріненко, Валентина Ярмошенко. Акомпанував ансамблю Олександр Ульянюк, а його донька, вже згадана Вікторія, порадувала ще й художнім словом. Концерт завершився пізно ввечері. Мої земляки розходились задоволеними. Адже і пісні, і віршовані рядки відволікли від тривожних подій. Нагадали часи, коли жили у мирі.

Вірю, до нас знову прийдуть і спокій, і впевненість у завтрашньому дні, бо українці – мудрий народ.

Володимир Горовий