Про російський імперіалізм

• 

Рейтинг користувача:  / 0

ГіршийКращий 

Деталі

Категорія: Вісті звідусіль

Опубліковано: П'ятниця, 16 січня 2015, 09:27

Майбутня доля України, як окремої, самостійної нації, залежить від того, чи українська політика зуміє розв’язати проблему «Росія-Україна». Тут я не сказав нічого нового. Це знає кожний із нас. Кожний політично освічений громадянин свідомий того, як важко тяжить над нами російський комплекс.

Завчасно треба сказати: ця тема - багатобічна і складна, бо є чимало загадкових сторінок у тому історичному феномені, який має назву: «Російський імперіалізм». У його основах є щось містичне, ніби релігійне. Докопатись до цих основ - важке завдання. Ви не раз можете спостерігати: розмовляєте з інтелігентним росіянином, людина освічена, з прогресивними поглядами, з демократичними переконаннями. Коли ж доходить розмова до питання про російський імперіалізм у стосунку до України, ця людина не розуміє суті справи. І ви залишаєтесь у сумніві: до котрої Росії зарахувати цього громадянина. Бо навчав Олександр Герцен, що нічого не розуміє той, хто не хоче знати, що є дві Росії. Є Росія Муравйових, які віщали, і Росія Муравйових, яких вішали (царський генерал Муравйов, що за криваве придушення польського повстання заслужив собі епітет «вешатель», і Сергій Муравйов, декабрист, якого цар Микола І наказав повісити). Потрібно серйозно потрактувати пораду Герцена. Бо справді, від самих початків крізь усю російську історію можна спостерігати дві тенденції: прагнення свободи і стихійне прагнення до експансії. Це друге дало Росію імперіалістичну.

Традиційною політикою російського імперіалізму супроти поневоленого народу завжди було намагання зняти йому голову, тобто знищити його провідну верству, той інтелектуальний і політичний прошарок у народі, без якого народ не може бути політичною силою і не може бути нацією. Зняти голову поневоленому народові - цього прагне кожний завойовник. Але російський імперіалізм відзначається особливою прикметою: це вміння зняти поневоленому народові голову так, щоб він поцілував катові руку і дякував за визволення. Це вміння - один із проявів цинізму, притаманного російському імперіалізмові, цинізму, що межує із садизмом.

Є в російському імперіалізмі елементарно дика і заразом вишукано-рафінована люта ненависть супроти кожного, хто прагне бути вільною людиною і не хоче йти в неволю до «визволителів». Перший, хто від цього терпів, був російський народ, а потім кожен, кого цей імперіалізм визволяв. Хто попав у його неволю, має раз у раз плювати собі в обличчя публічними каяттями. Цей метод має за мету знищити в людині почуття власної гідності і вбити прагнення бути вільною. А, якщо йдеться про народ, завдання цього методу - власними ногами топтати і власними вустами зневажати найбільші цінності свого народу, найбільші святині своєї культури, щоб знищити ідейні основи своєї нації.

Гетьман Іван Мазепа двадцять років зберігав лояльність цареві, щоб вірною службою закріпити стародавні вольності і права України. Нарешті побачив, що це не дає сподіваних результатів. «Багато образ зазнав маросійський народ від великоросійського...Вогнем, грабунками і немилосердним мародерством руйнувати прийшла потенція московська, « - писав гетьман в одному листі. В листі до Івана Скоропадського гетьман підкреслив «упадок послідній прав і вольностей наших.»

Після Полтави настав страшний терор. М.Грушевський писав: «Великий майстер у терорі, Петро вмів налякати український народ сильно, смертельно, до нестями. Незважаючи на ту тривожну воєнну атмосферу, в якій жила, виростала і формувалась українська людність Гетьманщини вона в питаннях особистої свободи і незайманості особи, по-теперішньому кажучи, була дуже вразлива. Суворі форми московського режиму - батоги, тортури, заслання в Сибір, робили страшне вражіння, знеохочували і тероризували. Але все те, що діялось від часів руїни, було нічим порівняно з Петровими репресіями. Паління, нищіння, масові вбивства - все це посипалось такою мірою, що зовсім приглушило суспільство. Спалення, знищення, спустошення Батурина, де побито старих і малих, не милуючи нікого. Погроми міст і містечок, які вважали потрібним покарати за нібито виявлену ними прихильність Мазепі і шведам. Допити і кари над мазепинцями згадували зі страхом і трепетом ціле століття в українській суспільності».

В основах російського імперіалізму - ненависть і жорстокість. Це звичайне явище, а де є те і те, мусить бути ще й третє - брехня. Ця триєдина сила зла зосередила в собі всіх злих демонів тисячолітньої історії Росії. Злі демони російської історії - це не пуста фраза, не поезія. Це політична реальність.

Сьогодні російська політична еліта ворожа до всього українського, всього національного.

Слухаючи по радіо і телебаченню виступи президента В.Путіна, приходиш до висновку, що дезінформація і брехня по відношенню до України стали державною політикою Росії. Росія хоче відновити свою імперію. Цей шлях відбудеться тільки тоді, коли головним членом імперії стане Україна. Без України це зробити неможливо.

М. Козачок м. Бахмач