Сейм виходить з берегів, пісні злітають із сердець
/ 0
- Деталі
- Категорія: Вісті звідусіль
- Опубліковано: П'ятниця, 25 травня 2018, 11:39
Помилуватися річковою повінню час знайшовся лише після свят. Обмачів після 9 травня зустрів квітучими садами і майже безлюдними вулицями – усі на городах. Тут, як у кожному селі, пам’ятають: „Весняний день рік годує”. Першою трапилася на очі давня знайома Галина Тимофіївна Драненко.
- Як доречно, про вас згадували, а ви назустріч, - обдаровує посмішкою обмачівка. – Хотіли, щоб допомогли розповісти через газету про наш співочий колектив.
Дізнаюсь, що у селі відродився жіночий вокальний ансамбль. Дали йому звучне ім’я – „Присеймівські джерела”. Гурт уже підготував кілька концертних програм, виступали перед односельчанами в день жіночого свята - 8 Березня. Слухачів зібралося доволі, свої виступи присвячували сільськім жінкам – педагогам, поштарям, підприємцям.
- Особливо вдало виступили на свято Перемоги. 9 Травня – найсвітліший день у житті кожного. Наш древній Обмачів багато бачив на своєму більш ніж 300-річному віку, та страшнішого лиха, ніж Велика Вітчизняна війна, не знав. Більше 1800 чоловіків пішло на фронт, 259 з них не повернулися. А скільки прийшли каліками, скільки залишилось сиріт, солдатських вдів. 16 наших земляків кати спалили живцем. Як таке можна забути, як не згадати радість визволення і радість перемоги над фашистською Німеччиною.
До святкового концерту готувалися відповідально. Це зрозміло, у кожної з наших учасниць хтось воював – батько, брат, дід, когось не дочекалися з фронту. Наприклад, наші жінки Надія Іванівна Заводко, Галина Сергіївна Брагінець, Катерина Демидівна Кислицька зростали сиротами. Вони дев’ятого травня і співали найпроникливіше.
До сцени вже звикли, то зайве не хвилювалися. Виступали звично, слухачі наші односельці, стрічали привітно. Пісні лунали щемно. Скоро відчули, як зріднилися із залом, стали майже неподільним гуртом. Присутні в такт музиці деригували руками, погойдували головами. Врешті-решт кілька пісень слухали, стоячи, з вологими очима. А як стримати емоції, коли вийшли до мікрофонів наші неперевершені солістки - Ольга Федорівна Карлаш та Марія Іванівна Самозвон. Ой, і голоси у них, аж мурашки проймали. І зараз наче долинають їх хвилюючі куплети „Степом, степом...”
Ще лунали зі сцени „ Я люблю свою землю”, „Чебреці”, багато інших пісень. Читали і вірші. Завчився один з них.
Ти чуєш, часе, зупинись!
Не треба слів, плачу не треба!
Величній пам’яті вклонись,
Яка прийшла в цю мить до тебе...
Згадаю і решту аматорок. Ведучою була Людмила Кирилівна Гнида, художній керівник - Володимир Миколайович Брагінець, співали: Алла Кирилівна Божок, Любов Олексіївна Бурдюг, Ольга Михайлівна Шаповал.
Упевнена, нас буде більше. Гімн України співали всім залом, усім селом – відчули, які ми сильні у гурті.
Дуже вдячні Любові Іванівні Ходько, це вона заходилася відродити співочий гурт. Не відразу повірили в успіх, та зуміла переконати і вдихнула віру в наш талант. Так і вийшло...
Борис Соловйов