Коли керівник не відривається від людей
/ 0
- Деталі
- Категорія: Вісті звідусіль
- Опубліковано: П'ятниця, 05 квітня 2019, 12:09
Гостював у мене на хуторі знайомий. Працювали разом у бурякорадгоспі, я - механізатором, В.Г. Лященко - водієм. Володимир Григорович з приємністю відзначив прогрейдеровані польові шляхи.
- Он як, хоч лобом котись, - озвався колишній шофер. Я ж пояснив, що це директор СТОВ „Надія” В.М.Романенко відгукується на наші прохання і присилає техніку.
- Бач, не забуває, що Грушівка - колишня база Пролетарського відділення, - прокоментував приятель моє пояснення.
Тоді з його висновками погодився, а пізніше прийшов до думки, що справа не лише у приналежності хуторця до колишнього передового господарства. Просто у Володимира Миколайовича є совість і співчуття до потреб людей, от відгукується на наші прохання. Чи я не правий?
Давайте хоча б час від часу розповідати про таких керівників – меценатів, благодійників, людей відповідальних і відгукливих. Сподіваюсь, й інші стануть сприймати це, як норму.
Юрій Вовкогон,
депутат сільської ради, член ради районної
ветеранської організації, голова сільської
організації Аграрної партії України