Учитель
/ 0
- Деталі
- Категорія: Вісті звідусіль
- Опубліковано: П'ятниця, 09 жовтня 2020, 11:30
Минулої неділі, 4 жовтня, святкували День працівників освіти, а 5 жовтня - Всесвітній день вчителів. Подумав, до цих урочистостей причетний кожен з нас, бо всі ми діти школи. Звернув увагу на публікацію у Facebook, яка нагадала власних наставників і яка, сподіваюсь, викличе приємні спогади про ваших педагогів.
Одного разу молодик впізнав в перехожому свого вчителя з молодших класів. Він підійшов до старого і запитав:
- Ви мене пам’ятаєте? Я був вашим учнем.
- Так, пригадую тебе третьокласником. Чим займаєшся зараз?
- Викладаю.
- Що привело до цього вибору?
- Не що, а хто. Ви.
- Яким же чином надихнув на нашу професію?
- Ви так вплинули на мене, що теж захотілося мати юних учнів.
- Дозволь поцікавитися, в чому ж виразився мій вплив?
- Ви насправді не пам’ятаєте? Дозвольте нагадати. Одного разу мій однокласник прийшов з красивим годинником на руці, який йому подарували батьки. Він його зняв і поклав у парту. Я теж мріяв мати такого. То не втримався і забрав. Незабаром однокласник підійшов до вас у сльозах і поскаржився на крадіжку. Ви обвели нас усіх поглядом і сказали:
«Той, хто забрав годинник, будь ласка, поверніть». Мені стало дуже соромно, але не хотілося розлучатися з годинником, то не зізнався.
Ви попрямували до дверей, зачинили їх і веліли усім вишикуватися, попередивши: «Я повинен перевірити всі ваші кишені за однієї умови, що ви всі заплющите очі». Ми послухали, і я відчув, що це найганебніший момент у моєму житті. Ви рухалися від учня до учня, від кишені до кишені. Коли дістали годинник з моєї кишені, продовжили рух до кінця ряду. Потім сказали: «Діти, все в порядку, можете відкрити очі і повернутися до парт».
Ви вручили годинник власнику і не промовили більше жодного слова з приводу інциденту. Так того дня ви врятували мою честь і мою душу. Ви не заплямували мене як злодія, брехуна, нікчемну дитину. Ви навіть не вдалися говорити зі мною про той епізод. Згодом зрозумів, як справжній учитель, не стали плямувати гідність юного, ще не сформованого учня. Тому і став педагогом.
Обидва замовкли під враженням цієї історії. Потім молодий педагог запитав:
- Раз ви мене впізнали сьогодні, очевидно, згадали мене в тій прикрій події?
Старий учитель посміхнувся зморшками на чолі й відповів:
- Справа в тому, що я обстежував кишені теж з заплющеними очима.
Така от історія з Facebook. Упевнений, у багатьох читачів „Порадника” є своя розповідь про свого шкільного наставника, котрий учив не лише грамоті, а й людяності. Поділіться з нами.
Борис Сєдач