Допомогти людям!

• 

Рейтинг користувача:  / 0

ГіршийКращий 

Деталі

Категорія: Вісті звідусіль

Опубліковано: П'ятниця, 15 жовтня 2021, 11:06

Мої рідні Фастівці немов поменшали, скукожилися, знелюдніли. Так мало приємних новин гостюють у моєму колись співучому селі. А виявляється, не так! Днями у шкільній котельні встановили нову трубу-димар. Стара була вже, як решето, простояла від зведення школи з 1982 року, дивно, що не впала, а до того йшлося. Я й сам кочегарив кілька літ, після того, як залишив агрономію, захотілося бути при ділі, обрав школу із дзвінкими голосами учнів, тут колись викладав батько. То й «заганяв» тепло у класні кімнати, аудиторії, кабінети.

Новин бракує, то історія з трубою – привід поговорити. А, може, хочеться поспілкуватися, бо навколо цієї події знайомі обличчя. Так зварювальні роботи виконав наш майстер «золоті руки» - мій тезка Олександр Іванович Єщенко. Не дивлячись на суботу, маячили цілісінький день старший кочегар Григорій Миколайович Бондаренко і його колега Олександр Миколайович Янчук, встановлюючи димогар і закріплюючи його розтяжками.

За Григорія Бондаренка хочеться сказати окремо. Не один десяток літ я пропрацював агрономом, так от саме Бондаренко був чи не найдисциплінованішим і найвідповідальнішим моїм механізатором. Саме про нього, передового плугатаря, неодноразово згадував у своїх дописах до районної газети. Таким надійним залишається Григорій Миколайович і нині.

Із повної середньої наша школа стала дев’ятирічкою. Дітей у ній тепер небагато, з дитячим садочком всього 50. Але і вони, і вчителі, і обслуговуючий персонал потребують затишку, тим паче, що лякають суворою зимою. Тепер холоднеча не страшна, димар стрімко злетів угору – значить, тепло прийде.

Події навколо котельні висвітлили ще одне обличчя, раніше незнайоме, це кранівник Григорій Григорович Табачок. Приємно, що заправляв він підйомним механізмом на базі вітчизняного КрАЗа - теж приємність.

Саме кранівник розповів, що техніка належить ТОВ «СП «АГРОДІМ» і що дав розпорядження допомогти фастівецькій школі його директор Олександр Валерійович Рубан. Ще розказав, що це не перший виїзд на прохання інших організацій, бо у директора відгукливе серце, то чому б не допомогти людям. Як рідко чуємо оте «допомогти людям», а воно так зігріває, коли йдеться про інших. Навіть, здається, мої рідні Фастівці трохи помолодшали.

Олександр Міткаленко,
пенсіонер