Скільки кроків до забуття?

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Не знаю, скільки в нашому районі росіян за кров’ю, більше, мабуть, тих, хто просто хоче розмовляти російською. А от ви не цікавилися, скільки у нас, до прикладу, ромів? Так-так, тих самих циган, які не люблять, коли їх називають циганами, так само як ми не любимо слова „хохол”. Вони насправді – роми, від слова „людина”. І останніми роками їх чисельність у нас, як на мій погляд, зростає. Я навіть поцікавилася офіційними цифрами, але даремно. Ніде не ведеться постійна статистика етнічного складу населення. Звернулася до паспортного столу – немає. Звичайно, вони не мають таких повноважень, а по-друге – і це головне – у нас же не існує графи „національність”! Як і хто визначить, хто ти? Лише за твоїми словами – ким ти себе сам ідентифікуєш. Саме так ми визначалися під час останнього перепису – 2001 року. Тож звертаємось до районного управління статистики. Там люб’язно надали наступну інформацію.

За даними перепису 2001 року, в Бахмацькому районі проживало 96,7% українців, 2,5% – росіян, 0,2% – білорусів, лише 14 бахмачан із загальної кількості населення на той час (53,7 тис.) назвали себе євреями і 0,6%- інші національності. Тобто роми входять у ці 0,6 відсотка. Але ж, як зазначили в управлінні, з того часу відбулося значне зменшення населення, за останніми даними (на 1.05.2012) – в районі проживає 47,2 тисяч осіб.

Відібрали національність у нас на зорі незалежності – 1992 року. Тихо і непомітно. Хоча були протести і проекти законів, які подавали (й досі подають!) патріотичні народні депутати. Не пройшли. І ми мовчки проковтнули. Потім зняли цю графу й у свідоцтві про народження. Знов ми проковтнули, не вдавившись. Невже тепер глитанемо й цю наживку – із мовою?!

Так от, я до чого веду? Роми за новим, „ківаловським”, законопроектом про мови мають повне право заявляти про свою регіональну. Бо в нас їх чимало. Мо’ й не менше, ніж росіян корінних, а не за „язиком”. Але не подадуть, напевно. Бо їхня мова зникає. Про це я прочитала у інтерв’ю однієї газети з ромським громадським діячем із Закарпаття. Сергій Григориченко понад усе хоче «примирити» ромів і українців, має дружину українку. А ще – велику любов до свого рідного етносу, мріє зберегти його неповторність. І каже, що ромська мова на стадії вимирання. І хоча в Україні проживає, за різними даними, до 400-600 тисяч ромів, вони не усвідомлюють і не дуже й переймаються тим, що їхня мова вмирає.

А ми ?..

І ще. На останній сесії міської ради депутатом Валентиною Байло, керівником фракції „Батьківщина”, була внесена пропозиція: прийняти і направити до ВР рішення Бахмацької міської ради про недопущення прийняття закону про так звані регіональні мови за проектом Ківалова-Колесніченка. „За” проголосували усі, у тому числі й їхні колеги по партії. Крім двох: комуніс-та М.Шарапи і „фронтозміновця” М. Мицика, які утрималися. А от „регіоналка” Наталія Швидка попросила слова і своїх однопартійців із Верховної ради „поклала на лопатки”: „Мене вразив сюжет в новинах, що Румунія видає нашим українцям на Закарпатті свої паспорти, та найбільше – позиція самих українців: наші люди, не замислившись, стають румунами! Такі дії й такі закони ведуть до того, що Україну розтягнуть на шматки. Як же ми, українці, цього не можемо зрозуміти і не відчути тривоги за свою землю! Поважаючи всі мови і їхнє право на розвиток, ми повинні заявити твердо про єдину державну мову в Україні - українську”.

Тож скільки нам ще лишилося кроків до повного забуття?.. Прокинься, Україно!

Наталія Теплова