Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Попередимо дитячу злочинність та наркоманію разом

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Підлітковий вік - найкращі роки в житті кожного. Саме в цьому віці наші діти вперше закохуються, роблять перші кроки до самостійності, а разом з цим – перші серйозні фатальні помилки. Молодим людям у цей час, як ніколи, потрібна підтримка, багатий позитивний досвід батьків, вчителів, дорослих, тих – із ким можна було порадитися, розповісти про свої проблеми і турботи. Та деякі підлітки не відчувають такої підтримки з боку дорослих, і роблять одну помилку за іншою, і поступово стають злочинцями.


Поговоримо про деякі з них.


Спроба закурити.


Чому це трапляється? Часто початку паління сприяє оточення « друзі».
- Ну, закури!
- Ну, спробуй!
- Не бійся !


Мотиви для того, щоб почати палити, можуть бути різними. Один із них – міф про те, що паління надає особливої дорослості. «Закури, ти що маленький»? Або така репліка: «Він не палить, йому мама не дозволяє». На жаль, ці слова часто влучають у ціль. Справді, підліток з цигаркою в руці почувається справжнім чоловіком. І важко в цьому віці зрозуміти, що дорослість виявляється зовсім в іншому. Навпаки, куріння - це показ слабкого характеру, м’якотілості, невміння відстояти своє «я», сліпе копіювання інших. А на кого розрахований продаж цигарок «поштучно». Ми цим ніби також запрошуємо підлітків до хибного кроку. А якщо ми з друзями палимо , то чи не перевірити себе на витривалість у спробі випити чарку?


Отож, помилка наступна – уживання спиртних напоїв.


...Зібралися на вечірку з нагоди закінчення дев’ятого класу. Батьки, щоб не заважати молоді, пішли до знайомих. Запрошені сіли за стіл. Раптом з’являються дві пляшки. Підлітки вирішили «розмочити» закуску.


-Не треба, мама дозволила зібратися у нас при умові, щоб не було вина! – робить спробу заперечити юна господиня.


- Облиш на всіх лише два «пузирьки», батьки й не дізнаються.


Випили по чарці. Очі заблищали, щічки почервоніли. Хтось гукає:


-Мало. Давайте ще збігаємо...


Приклади можна наводити і наводити, адже ці ситуації знайомі всім. У всьому світі за останні 20 років зросло вживання спиртних напоїв підлітками. На сполох б’ють лікарі і соціологи, педагоги та суспільні діячі, але проблема залишається, бо, на мою думку, починається все із сім’ї. Ніякі попереджувальні бесіди у школі, застереження лікарів та працівників правоохоронних органів не врятують дитину від хибних вчинків, якщо вона сама не усвідомить, яке зло чинить по відношенню до себе, батьків, оточуючих. А виховувати огиду до спиртного, тютюну мають батьки, а особливо на власному прикладі. І не тоді, коли лихо сталося, коли дитина від цигарки, чарки потягнеться до наркотиків, коли життя пішло шкереберть, коли п’яний син учинив злочин, коли «обкурена», захмеліла донька вирішила заночувати в старшого за неї вдвічі ледве знайомого кавалера, а набагато раніше, коли дитина ще довіряє батькам, радиться з ними, потребує вчасної підтримки і допомоги.


Злочинцями не народжуються, а стають. І не просто стають, а йдуть до цього, роблячи у життя одну за іншою помилки. Уже коли людина злочинець вона створює загрозу для суспільства. А де було це суспільство, коли росла дитина? Напевно, ніхто не вважав потрібним втрутитися в розвиток особистості, шкода, а результат відомий.


Давайте запобігати злочинності серед неповнолітніх усі разом, а не відмахуватися , мовляв, навіщо втручатися, це робота школи, згодом міліції. Але, зрозумійте, кримінальна міліція у справах дітей – остання інстанція, яка має вплинути на дитину, а до цього вона була у всіх на очах. Підліткова злочинність є нашою загальною бідою. Міліції з цією проблемою самій не впоратися. Тому звертаюся до педагогів і батьків : потрібні наші спільні зусилля , щоб подолати це негативне явище. Будьте уважними до своїх дітей, вихованців, аби не дати їм зійти з правильної стежини. Адже від цього виграємо всі ми, суспільство, держава. Найстрашніші люди – байдужі. Отож, давайте будемо уважними, чуйними, терплячими по відношенню до тих, хто поряд, особливо дітей.


Пархоменко К.М.,
ДІМ Бахмацького РВ УМВС

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове