Геноцид по-українськи?
/ 0
- Деталі
- Категорія: Актуальна тема
- Опубліковано: П'ятниця, 10 січня 2014, 09:24
Цікаво, дослідження „Із історії шкіл району”, яке підготував до друку Микола Терех - завідувач відділом „Цитадель „Національного історико – культурного заповідника ”Гетьманська столиця”, читали тисячі наших передплатників. Але тільки наш дописувач Василь Непийвола звернув увагу на цифри кількості мешканців у кожному населеному пункту подані і згідно першого перепису населення 1897 року. Ті цифри змусили допитливого нашого земляка проаналізувати стан справ із демографічною ситуацією в Україні протягом певного часу. Ось яка цікава вималювалася картина.
Графік динаміки зміни чисельності населення України з 1926 по 2013 рр.
1. Спад чисельності населення 1932 – 1933 рр.
2. Період зростання чисельності населення 1934 – 1941 рр.
3. Спад чисельності у період Другої Світової війни 1941 – 1945 рр.
4. Період зростання чисельності населення 1945 – 1993 рр.
5. Спад чисельності у роки незалежності 1993 – 2013 рр.
6. Втрачена перспектива зростання чисельності.
7. Прогноз депопуляції населення до 2050 року, який за даними соціальних досліджень становитиме 33-36 млн. чол.
З 1926 по 1932 рік кількість населення зростала. У 1932 році, як свідчать дані, чисельність зменшилась на 150 тис. чоловік, а за 1933 рік від голоду та епідемії тифу померло 3-3,5 млн. чоловік (частина 1 графіка). Але якщо після 1933 року наслідки голоду здолали і крива зростання чисельності населення стрімко пішла вгору, то в наші дні недолуге керівництво державою знищує народ уже понад два десятиліття!
Можливо, що років через 70 нашим дітям та внукам знову розказуватимуть про геноцид епохи становлення незалежності, як і зараз розповідають про сталінський голодомор.
Чому це відбувається? Причина у нестабільності, низьких доходах населення, безробітті, занепаді медицини, підвищенні пенсійного віку і т. д.
Отже, влада створила такі умови життя, за яких українська нація вимирає. Чи можна це назвати геноцидом? Поняття геноциду в законодавстві різних країн трактується по-різному. Тому розгорнемо Кримінальний кодекс України.
В статті 442 ККУ свідчить, що одна із ознак геноциду є:
«навмисне створення членам групи життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення групи».
Погляньмо ще раз на графік. Згідно зі статистикою, чисельність населення з 1993р. по 2013р. знизилась з 52,2 до 45 млн. чол. Але якби нам не створили умови для вимирання нації, і Україна розвивалась без потрясінь, то нас було б уже понад 58 млн. чол. (див. частину 6 графіка). Як бачите, втративши можливий приріст від народжуваності, Україна «недолічилася» понад 13 млн. чоловік. А якщо врахувати ще й 5-7 млн. гастарбайтерів (яке гидке придумали слово), котрі числяться в Україні, а насправді перебувають на заробітках за кордоном, то виходить печальна цифра! А гастарбайтери – це третина нашого найактивнішого працездатного населення, вони будують «світле майбутнє» за кордоном. Повернуться ж хіба що в старості помирати на свою батьківщину…
Кивати на Сталіна-Леніна тут уже не вийде. Можна впевнено сказати, що здійснюється геноцид по-українськи.
Нагадаємо, що злочини проти людства не мають терміну давності.
Цікаво, що з цього приводу думають спеціалісти: юристи, криміналісти, влада?
Василь Непийвода
2013р. м. Бахмач
Від редакції: Очевидно, висловлять свою думку з приводу піднятої проблеми і наші читачі.