В аграрну просять записати, аби землю відстояти

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Актуальна тема

Опубліковано: П'ятниця, 12 травня 2017, 10:53

Депутат сільської ради, він же голова первинної партійної організації Аграрної Партії у Фастівцях, Ю.П.Вовкогон запросив відвідати село. Приводом були збори його однопартійців, де, крім всього мало розглядатися питання поповнення партійної організації новими членами. Подія, на думку автора, не така вже значуща, аби забиватися галасвіта заради кількох рядків у газеті.

От тільки Юрій Прокопович – теж дописувач до районної газети „Порадник”, то хотілося підтримати колегу. До того ж у мене до Фастівців особливе ставлення, це не звичайне село. Колись було волосним, хоча і багато літ минуло, а ще досі різниться від інших.

Зважив і на ту обставину, що якраз 45 літ тому побував тут на святкуванні Дня Перемоги. Не очікував, що побачу у селі стільки ветеранів Великої Вітчизняної. Зібралося їх тоді кілька десятків. Наслухався їх яскравих спогадів про війну, про солдатську дружбу, про життя в окопах, в обороні і у наступах. У пам’яті вже стерлися імена більшості, але згадав Федора Олександровича Яковенка, Віру Тихонівну Жулу, Прокопа Федоровича Вовкогона...

Перший був директором школи, на дозвіллі писав милозвучні вірші, куплети яких часто прикрашали сторінки „Радянського села”. Віра Тихонівна пройшла фронти санітаркою, після війни закінчила медінститут і довгі десятиліття оберігала здоров’я своїх земляків. Вовкогон на війні був водієм. Надивився на розруху - і захотілося фронтовикові відбудовувати зруйноване. Так і пропрацював вік у теслярській бригаді Пролетарського відділення бурякорадгоспу у Грушівці. А запам’ятався своїм живим характером, вдачею, оптимізмом. Впізнаю сьогодні батьківські риси у Вовкогона-молодшого.

Немає вже нікого з тих фронтовиків, вічна пам’ять захисникам Вітчизни. Тільки двоє з кількох сотень ветеранів залишаються з нами. Це Григорій Йосипович Фостій та Федір Дмитрович Яременко. Користуючись нагодою, давайте поздоровимо наших героїв з 9 Травня, побажаємо ветеранам найкращого у їх житті.

Читач уже здогадався, що автор усе ж побував у Фастівцях. Останнім, найпереконливішим аргументом до подорожі стала публікація про „загрозу дикого ринку земель сільськогосподарського призначення”, яку підготувала якраз Аграрна партія. Саме „аграрії” організували Всеукраїнський збір підписів «Не дамо вкрасти землю!», адже 80 відсотків українців виступають проти припипення мораторію продажу землі.

Що відправився у село, не пошкодував. Фастівчани засвідчили, що периферія перестає бути мовчазною, інертною людською масою. На момент приїзду в місцевому осередку партії перебував 21 член, того дня розглянули ще 12 заяв. Люди починають усвідомлювати, що їх сила у згуртованості. Влада самоусувається від їх проблем. А говорили і про згаданий мораторій на продаж земель, і про створення громад (до речі, тут схильні залишати її у межах існуючого району), і про цілком приземлені, практичні проблеми, наприклад, відсутність автобусного сполучення. Ще багатьох турбує стан шляху до віддаленого хутора Грушівка.

Поцікавився складом партійного осередку. Тут - пенсіонер Володимир Петрович Тимченко і підприємець Тетяна Анатоліївна Швачка, колишні листоноша Лідія Казимирівна Шкребко і продавець Світлана Тимофіївна Руденко. На згаданих зборах помічником голови первинної партійної організації по веденню документації обрали колишнього спеціаліста зоотехніки Наталію Володимирівну Андрушу, що стало їй своєрідним сюрпризом до дня Святого Григорія. Якраз на Григорія найкраще висівати огірки, то на зборах не затримувалися, квапилися до своїх присадибних клаптиків землі. Бо кожен пам’ятає – весняний день рік годує. А селянинові сьогодні випадає сподіватися лише на свою працю і сумління.

Уже наостанок перекинувся кількома словами із Тетяною Швачкою:

- У Аграрну партію прийшла, бо бачу, що саме тут вболівають за державу, за людей, не хочу залишатися осторонь. Від добробуту земляків залежить і мій успіх, бо з порожніми кишенями до мене не звертаються.

Не збагну... На Донбасі війна. Руйнуються будівлі, обриваються дроти, нівечаться водогони і газопроводи, найжахливіше – страждають і гинуть люди. А у Києві вирує веселе життя, яке аж ніяк не нагадує ні про війну, ні про АТО, ні про бойові дії. Усе те довершене ще й пісенним Євробаченням. Не збагну...

Її питання так і залишаються без відповіді.

Борис Бобришев

• < Попередня
• Наступна >