Лікуватимуть лише знахарі?

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

У дописі минулого випуску „Важно не паниковать” згадувались імена причетних до боротьби з епідеміями сторічної давнини. Так було названо владику Філарета, архієпископа Чернігівського і Ніжинського, який об’їжджав єпархію, аби підбадьорити стражденних. Святитель, на жаль, від холери тоді помер.


А рубанський поміщик Костянтин Рачинський на власний кошт відкрив для лікування хворих на холеру лікарню і аптеку.


Були згадані і медики: бахмацький фельдшер Сільвестров, батуринські земський лікар Олександр Головня та фельдшер Павло Шамрай.


У дописі Миколи Тереха було подано таблицю: „Ведомость о движении эпидемии сыпного тифа (число заболеваний) по Конотопскому уезду с декабря 1919 года по июль 1920 года по данным Конотопского Уотздрава”


Звернув увагу на цифри, що віддзеркалювали захворюваність у Митченках і Красному. Саме у цих селах смертність від висипного тифу виявилась найнижчою. Припустив, що то не випадковість, адже села сусідні, це могло бути результатом сумлінного ставлення до своїх лікарських обов’язків тамтешнього ескулапа. Навернув до цього факту увагу Миколи Івановича, попросив з’ясувати ім’я тамтешнього цілителя.


Відверто кажучи, не дуже на те сподівався, адже минуло 100 років. Проте дуже хотілося дізнатися ім’я давнього нашого земляка, хто чесно, совісно і професійно виконував тоді свої обов’язки.


Мій позаштатний колега Микола Терех знає, де „копати”. Ось що він дізнався з архівів.


На згаданій, „красненській”, дільниці працював фельдшер Г.З. Пучковський. Ще Микола Іванович довідався, що батуринців у ті небезпечні роки лікував доктор Л. М. Окерблом. Цікаво було дізнатися, що авторитетний лікар Конотопского повіту Ч.Л.Бржеский закликав колег ушановувати пам’ять загиблих у боротьбі з тифом лікарів Г.Л. Шапіро та фельдшера П.Р. Мисака. Цей факт - красномовне свідчення небезпечності праці медиків із заразними хворими.


...Минуло 100-річчя, ситуація повторюється. Тепер загроза від коронавірусу. Кожного дня пандемії дізнаємося про нових уражених хворобою. Серед них виявляються і наші рятівники – медпрацівники. Часто вони й досі не забезпечені достатньо засобами захисту, ще медикам не виплачують не тільки обіцяних 300 відсоткових надбавок за лікування хворих на COVID-19, а нерідко урізають попередню платню.


То вже не дивують протесні акції обурених і принижених медиків багатьох міст України. На фоні захмарної платні чиновників ставлення до працівників лікувальних закладів сприймається як відверте знущання. У медичній галузі все більший відсоток працюючих пенсіонерів, молодші виїздять на чужину. Скоро нас лікуватимуть лише знахарі.


Борис Бобришев