Чи пройде борозна поперек річки?

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

В Інтернеті угледів такі рядки: „У багатьох, хто відпочиває на березі річки Сейм, виникає питання про походження її назви. Сейм, одна з найбільш протяжних річок Сумщини, колись був судноплавним, за останні роки змілів. Вирубка лісів на берегах привела до руху пісків. Сейм відійшов від минулого судноплавного русла.


Хочеться звернутися до всіх жителів нашого краю:


„Давайте будемо берегти рідну природу – кожен в міру своїх сил та можливостей, адже не можна дотримуватись принципу, що «після нас, хоч потоп».”


Це нагадало розмову з батуринцями у лікарняній третій палаті, з котрими відбивався від COVID-19. Найцікавішими спогадами ділився Микола Іванович Жерняк. Це не дивно, він пам’ятає річку часів, коли спрагу вдовольняли, зачепивши прозору воду долонею прямо з русла. Коли Сейм виходив з берегів, розливаючись на кілька миль, зволожуючи заливні луки і зариблюючи чисельні озера. Нагадав скрипучу, гуркітливу „пішоходку” – дерев’яний міст, що єднав береги. Свої перші спроби рибалити, тоді ще не винайшли електровудки і в річці водилися пічкурі і подусти, плотва і йорші, щука, окуть, язь, густера. Ще траплялося, що завзятому рибалці вдавалося добути навіть сома.


Згадуючи той, піввікової давнини, Сейм з гіркотою говорили про розорювання площ поруч з руслом. Хтось пожартував, що за таких темпів зміління, сільськогосподарський плуг скоро прокладе борозну поперек річки. Торкнулися проблеми збіднення як рослинного так і тваринного світів – природа гине на очах.


Згадав автор, що Микола Іванович тривалий час очолював колектив Батуринського відділення сільгосптехніки. Попросив співрозмовника розповісти про це провідне на Бахмаччині підприємство.


- У відділенні трудилося до 200 чоловік. Платня слюсаря могла бути в межах 180 - 200 карбованців. Працюючі мали можливість отримати путівки у будинки відпочинку, платили лише за це 30 відсотків вартості, решту витрат брала на себе профспілка. Організація турбувалася і за відпочинок дітей сільгоптехніківців та про лікування у санаторіях, з тими ж 30% оплати. До речі, саме профспілкова організація забезпечувала безкоштовне для робітників харчування у їдальні підприємства, видаючи спеціальні талони. Проте обід з трьох страв коштував лише 50 копійок. Допомагали безпроцентними позиками забудовникам власного житла, хто не хотів чекати черги на отримання квартири. Між іншим, забезпечили житлом півсотні родин.


До речі, на заслужений відпочинок проводжали у 55 років жінок і у 60 - чоловіків...


Чимало розповів колишній управляючий відділенням сільгосптехніки, все не згадаю. Цікаво, що молодші пацієнти перепитували і про вартість обідів, і про квартири „на халяву”, і про путівки за третину вартості. Комусь це здалось фантастикою, але так було...


Борис Бобришев