Ми – люди самокритичні і тому в новому році цю рубрику починаємо із себе: свідомо чи несвідомо, але закрадаються оті мовні ляпи, яким ми рішуче вирішили (до слова, отакий мовний прийомчик називається «тавтологія»- повтор тобто) дати бій на нашій постійній сторінці - мовній. За ляпи вибачте, то напевно, Барабашка наш редакційний розгулявся на свята.

Отже, ст.13 №1:

1) звичайно, в українській мові прислівник спокон віку пишеться саме так, а не з літерою «з»;
2) ну а «висиляє» замість «висилає» - суто механічна помилка, так само як і
3) «лікара» замість «лікаря» - в №3.

 

Із циклу «Мовні приколи» нашого співавтора, поетеси і вчительки української мови та літератури Курінської школи Тетяни Федорової (Т.Ф. Пащенко).

Слухаю радіо.
Світлана Горлова правильно каже:
- В Іраку.
А один чоловік (не називаю імені):
- В Іраці.
Так і хочеться крикнути:
- Не в Іраці, а у ...
Люди, будьмо ввічливими.
- Так чого ж він?..

* * * * *

- Ноги мерзнуть?
- Сало їж.
- А де його взяти?
- У Поплавського.

(Поплавський співає пісню про сало)

* * * * *

Везу шестирічну донечку у школу.
Їдемо лісом. Слухаєм пташину пісню.
Раптом за кільканадцять метрів від стежки – Він і Вона
У костюмах Адама і Єви.
- Мамо, ма, - вигукує доня, -
- Погляньте: закаляються.
Все це так блискавично,
Що не знаю, що й відповісти.
Нарешті знаходжусь:
- Не закаляються. а загартовуються.
... У Курінському лісі
Можна зустріти не тільки казку –
Навіть праАдама і праЄву.
Правда, зустріч не з приємних.

Наш коментар: Інколи знання рідної мови, як бачимо, допомагає в пікантних ситуаціях. Хтозна, як би мама викрутилася, якби не була вчителькою: помилку перекладу виправила і всі задоволені! Ну, певно, крім наполоханих Адама з Євою...

- Ви ще не член Спілки письменників? – запитують у мене.
Я усмішку у вус ховаю
І чемно так відповідаю:
- Я не хочу бути членом.
Я жінка, а не перевертень.
Я поетка: бути членом не для мене.

Без коментарів.