Ще одна занадка історії

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
З розвитком науки і засобів та способів дослідження природи , а також історії людства та його духовного життя ми узнали багато нового і цікавого. Та на місці розв’язаних проблем і знайдених відповідей з’являється ще більше нових. І стосується це як матеріального світу, так і духовного життя людини. Для прикладу можна послатись на наші знання матеріального світу. До 90-х років минулого століття людство було впевнене, що воно знає майже все про природу матерії, фізичні закони, яким вона підкоряється. Але новітні дослідження привели до появи таких понять як звичайна матерія, тобто та, яку ми досліджуємо, і темна матерія - це та субстанція, яка існує, але якої людство ще не навчилось досліджувати. І доступної нам для дослідження звичайної матерії в безмежному просторі всього 4%, а темної – 20%.  Те ж  саме стосується і звичайної та темної енергії, якої нараховують до 75%.

 

Вражають і новітні відкриття в історичній науці, її допоміжних дисциплінах, особливо в археології. Вчені навчились надзвичайно точно встановлювати час тієї чи іншої події, того чи іншого явища, наприклад, вік доісторичних тварин і людей, особливо час їхньої смерті, що досягається тонкими методами дослідження їх матеріальних решток (кісток, знарядь праці, вугілля чи попелу від колись згорілого дерева і т.п.). Останнім часом на сторінках преси, в Інтернеті широко обговорюється  гіпотеза про існування авіації в доісторичні часи на американському континенті, що базується на основі дослідження культових предметів народів доколумбової Америки, що зберігаються в музеях ряду латиноамериканських країн, в першу чергу Колумбії.


Історія самобутньої культури на американському континенті, тобто історія ацтеків, майя, інків та інших народів, які створили могутні держави; писемність; розвинуте сільське господарство, основою якого було вирощування кукурудзи, картоплі та інших, невідомих в старому світі культур. Вони збудували багатотисячнокілометрову мережу доріг, хоч і не знали колеса; мали вражаючі знання в астрономії та інші, не менш важливі суспільні досягнення. Все це завжди вражало мою уяву, тим більше що в школі в мої часи про це майже не говорилось. Вражало і те, що в гонитві за золотом ці самобутні цивілізації були нещадно знищені іспанцями. Підігрівав інтерес до теми і чудовий роман англійського письменника Г.Хаггарда „Дочка Монтесуми” (Монтесума – останній імператор ацтеків), прочитаний в дитинстві, що запам’ятався чомусь на все життя. Було то дореволюційне видання з бібліотеки мого шкільного товариша, якщо можна назвати бібліотекою скриню, до верху наповнену книжками з дореволюційних часів. А привіз її в Дмитрівку один залізничник, переведений сюди на роботу на залізничній станції.  Прізвище у мого нового друга було ніжним і тому добре запам’ятовувалось – Пальчик. Де то він тепер?


Отже, Колумбія. Сталося так, що керівники Національного банку цієї країни, куди час від часу потрапляли вироби з золота, знайдені під час розкопок та іншими шляхами, загорілись ідеєю створення Музею Золота із цих дорогоцінних реліквій. І таки відкрили його в 1939 році. На середину 70-х років минулого століття в тому музеї налічувалось понад 29 тисяч артефактів із золота ( предметів культури), і з метою демонстрації своїх досягнень в царині дослідження історії своєї країни були проведені виставки цих предметів в Європі, Азії і далекій Австралії. Запросив до себе ту колекцію і Радянський Союз, яка експонувалась в 1979 році в ленінградському Ермітажі та  Історичному музеї в Москві. Це посприяло також і перекладу на російську мову монографії ведучого археолога цієї південноамериканської країни, директора колумбійського музею, професора Л.Д.Гомеса „ Золото Колумбії. Ювелірне мистецтво індіанців”, та її видання в Союзі РСР. Придбав її і я в 1982 році, і не в далекому Ленінграді, а в своїй рідній Дмитрівці. Книги в ті часи були доступні багатьом, були дешевими, а книжкові магазини існували практично в будь- якому великому населеному пункті. Сьогодні на весь наш великий район зберігся, здається, всього один, на площі Б.Хмельницького в Бахмачі. Ось ця багато ілюстрована книга і стала помічником у написанні цього нарису.


За браком місця не говоримо про історію тих знахідок і їх цінність (золото є золото!), скажемо тільки, що допитливі відвідувачі музеїв звернули увагу на деякі предмети, які на стендах і в літературі були позначені як зооморфні, тобто схожі на тварин, а в дійсності дуже скидались на моделі сучасних літаків. З того все і почалося. Ювелір Е.Стауб одним з перших засумнівався у схожості тих виробів з тваринами і відіслав копію одного з них шведському ученому-зоологу А.Сандерсону на експертизу. І той беззаперечно довів, що таких тварин в природі не існує! Експерти ж з відомої авіаційної кампанії „Боїнг” прийшли до одностайного висновку, що це моделі літаків. Оприлюднення в пресі результатів цих досліджень викликало великий інтерес і зацікавленість багатьох людей. Одні з них шукали подібні фігурки в запасниках різних музеїв і знайшли понад три десятки їх, інші почали виготовляти збільшені їх моделі, встановлювати на них сучасні радіокеровані мотори і випробовувати в польоті. Випробування, проведені в Німеччині в присутності багатьох глядачів, в тому числі вчених істориків, зоологів, археологів показали, що моделі мають відмінні аеродинамічні властивості, могли виконувати найскладніші фігури вищого пілотажу. Ведучі авіаконструктори визнали, що фігурки з Музею Золота є дійсно моделями літаків. Однак щодо їх походження не змогли сказати нічого. Археологи ж довели, що ці унікальні речі з Південної Америки створені десь півтори тисячі років тому. Проведені після цих експериментів дослідження однієї з цих фігурок в аеродинамічній трубі показало, що її прототип був призначений для польотів із надзвуковою швидкістю. Подібні фігурки, щоправда виготовлені з інших матеріалів, було знайдено і в Єгипті. Там час їхнього виготовлення набагато раніший і відноситься до часів фараона Тутанхамона, що відстоїть від нас на три  тисячі і триста років. Ось ще й такі загадки підносить нам історична наука.


Більш детальну інформацію про цю проблему можна знайти в Інтернеті та в ряді друкованих видань. Так, наша обласна газета „Гарт” в липні минулого року також помістила розлогу статтю на цю тему  В.Ніколаєва під  інтригуючою назвою „Від гвинта!” до нашої ери”, де її може прочитати кожний бажаючий.

Б.Киричок , краєзнавець.