Увіковічнити творчу спадщину історика
/ 0
- Деталі
- Категорія: Цікаво знати
- Опубліковано: Понеділок, 11 березня 2019, 17:47
“Порадник” вже повідомдяв про зібрання громадскості міста з приводу увіковічнення пам`яті М.Г.Яременка, шляхом присвоєння його ім’я Бахмацькому районному історичному музею. „Чому його ім’я і чому саме зараз?”- запитає допитливий читач...
Обговорення планували тоді завершити швидко. Справді, що там радитися, Микола Гнатович – людиною був шанованою, для нашої громади зробив немало. То підняти руки – і справу вирішено. Але бажаючих висловити свою думку було більше, ніж розраховували організатори.
Ведучі розпочали зустріч. З`ясувалось, що нашому славному землякові виповнилося б 110 років. Ось їх розповідь.
- Народився Микола Гнатович 9 березня 1909 року у Мінську в родині художника та вчительки Гната Гавриловича і Олени Василівни Яременків. Син зростав допитливим, цікавився всім, що відбувалося навколо нього, рано навчився читати. Жвавого та кмітливого хлопчика найглибше захопила історія та культура.
Особливо полюбляв майбутній дослідник спомини матері про дідуся Василя Левицького - священика церкви Різдва Богородиці в Курені. Довгими зимовими вечорами, вслухаючись у кожне її слово, уявляв оповиту героїкою і легендами Бахмаччину, не відаючи, що з нашим краєм пов’яже свою долю на довгі роки.
Розповідав про дідів-прадідів, нащадків козацького роду, і батько. Ті оповіді вкарбувалися у пам’ять майже на півстоліття, перш ніж отримані знання проросли бажанням досліджувати.
Після звільнення від окупантів з 1943 року проживав у селі Бахмач. Спочатку очолював колгосп у Великій Загорівці, пізніше працював на освітянській ниві. Цій справі не зрадив ніколи - навчав дітей математиці та історії. Древня бахмацька земля надихнула до науково-дослідницької діяльністі.
Саме зусиллями Миколи Гнатовича у 1960 році у селі Бахмач відкрився музей. Розмістилось омріяне і виплекане ним дітище в окремому приміщенні на 4 кімнати у середній школі № 2, - уважно слухаю напівзабуте про нашого позаштатного кореспондента районки. Дописи дослідника рідного краю прикрашали шпальти тодішнього „Радянського села”. Пригадалось перше знайомство з музеєм ще у селі. Уже тоді відчувалось, що експонатам затісно, що потрібне більш просторе приміщення. І це років за десять до переміщення народного музею у райцентр. А далі дізнаємося з доповіді:
- Яременко залишався керівником музею на громадських засадах, ще й виконував обов’язки доглядача, наукового співробітника. А яким чудовим екскурсоводом був! Міг зацікавити з першого слова, провести яскраву подорож сторінками минулого. Його розповіді слухав би і слухав.
Це правда, сотні небайдужих бахмачан віддали артефакти до музейних фондів, бо вірили, на власні очі бачили, що заклад працює для людей. Цікаві предмети, старовинні речі ставали експонатами, які виставлені у еспозиціях дотепер.
Як би там не було, Микола Гнатович щиро і віддано беріг історичне минуле, відкривав забуті події, нові факти. Завдяки плідній науково-дослідницькій праці музеєзнавця із забуття повернуті десятки імен визначних людей, захисників рідного краю. Цікавими є його нариси з історії та культури Бахмаччини.
Творчість історика різноманітна і багатопланова, спадщина становить близько 300 статей, значний рукописний фонд.
Свій шлях у всіх колись кінчається,
І майже кожному до ніг кладуть вінки.
Одні жили, помруть і забуваються,
А інші пам’ять залишають на віки.
На їх могилах виростають квіти,
Бо тіло тлінне, та душа жива,
І для народу вічно будуть жити —
Їх пам’ять, совість і палкі слова.
Що додати до цих прекрасних слів? Їх можна адресувати і Миколі Гнатовичу Яременку, ім’я якого колектив Бахмацького районного історичного музею вже багато років прагне присвоїти своєму закладу. Це було б справедливим, бо він зробив значний внесок у розвиток освіти, культури Бахмаччини. Було б доречним здійснити задум зараз, ураховуючи 110-літній ювілей дослідника.
Борис Бобришев