З новим роком!
/ 0
- Деталі
- Категорія: Наші свята
- Опубліковано: П'ятниця, 23 березня 2012, 18:05
Рік дракона. Про це аж надриваються календарі, мозолять очі різні брязкальця дріб’язкові на розкладках, наліпки, реп’я-шки – на будь-який смак. Ми навіть не помітили, що підміняється нахабно, облудно, навально вектор нашої ментальності. Бо ж підміна ця велася ще з часів Київської Русі. Споконвік, від часів Три-пільської цивілізації, були онуками Божими. І ворог ось, перед лицем нашим: хазари, печеніги, половці. І раптом ми стали рабами Божими. А люті степовики? Виявилося – то батіг у руках Божих, за наше язицьке невір’я. А ворог : Князь тьми – міфологічний витвір. Така ідеологія стала вкрай пагубною перед монгольською навалою.
Одразу ж як лишень на початку ХХ століття вітчизняний вчений Д. Я. Самоквасов відкрив на Коропщині Мезинську осідлу, не кочову культуру, здивуванню науковців не було меж: узори на браслетах кап-на-викап схожі на гуцульські рушники. І дивовижно, 30 тисяч років тому уже був відомий місячний календар. Але знайдіть де-небудь хоч словечко, що це праукраїнська культура! Анічичирк. Хоч ті ж самі китайці, про календар яких йде мова, напряму визнають всіх своїх древніх попередників на своїй території – китайцями. Не здивуюся, якщо цю пракультуру назвуть російською. Адже в підручниках для школи, що випускаються в РФ, чорним по білому написано: «Скифы - русские». Підміна понять?! Безперечно!
На вірність московському царю в Переяславі присягло неповних три сотні козаків, причому Олексій Михайлович відмовився давати присягу старшині про непорушення їх вольностей, а подається це як бажаний союз двох братніх народів на віки. А де те «на віки”написано – невідомо. Чи то миші з’їли, чи то скористалися з гігієнічною метою. Підміна понять?! Безперечно!
Спробу Івана Степановича вирватися з обіймів «брата» трактують як зраду Росії. А ось Андрусівський договір 1667р., що розділив козацький край між Московією й Польщею – хіба не зрада?! Підміна понять?! Авжеж! Українську Академію Наук в Києві відкрили більшовики. Виявилося, що заснував – гетьман Павло Скоропадський!
Німцям, що заливали кров’ю і Росію, й Україну, газ по 300 доларів за куб, братньому ж народу - по 500.
У малому і у великому колись були непереможні русичі. Витязі-козаки, що врятували Європу від османського іга… тепер гречкосії й п’яниці. Так-так! П’янство возведено державою в культ. Гляньте, скільки в нашому містечку кіосків, гастрономчиків, ганделиків – спиртне рікою. «Пускай пьют! Пьяным народом легче управлять», - говорила цариця Катерина ІІ. Підміна?! Безперечно!
Заходжу якось, з обов’язку служби, на одну перспективну ферму. На стіні огромезний календар «Год быка». І бичок у капелюсі й цигаркою в роті: «Чего ты смотришь так сурово? Глотни гранчак – все будет клёво!» Ковтни, чорнобильцю! І ти, афганцю. І все буде чудово. Ковтни, мій земляче Григорію Якимовичу – ти дійшов до Берліну. А де твоя забезпечена старість? Підміна! Ми вже звикли до цих підмін. Тому -то з такою спокійністю сприймаємо все чужинецьке. Рік дракона? Може, й справді в нас рік цього змія?
А йде пряме насилля нашої історичної пам’яті, нашого слов’янського менталітету. Захаращення свідомості чужинецькими символами. Урешті - відсікання прадавньої пуповини, що з’єднує наш народ із міфологією наших прадідів. Адже дракон-змій – втілення темних сил, руйнівних, захланних, із якими асоці-юються дикі степові орди, що спустошували, руйнували нашу давню державу. Забирали в ясир наш люд, дівчаток – у гареми, а хлопчиків кастрували й у охоронці цих же гаремів, та в яничари. Недарма ж наш народ не князя, не витязя, а простого чинбаря Кирила Кожум’яку возвів у осяйні богатирі, що переміг Змія. А потім запряг його в здоровенного плуга й проорав борозну аж до самого моря. До речі, оті Змійові вали – зовсім не легенда. Вони є! І від Сули тягнуться аж до самого Чорного моря. Науковці встановили, що це прадавні оборонні споруди, які вінчалися на здоровенних насипах стіною з дубових сторчових колод – своєрідна стіна. Щоб возвести таку споруду, в прадавні часи потрібно було мати величезну й міцну державу, яка відрядила б на будову тисячі людей, техніку, спеціалістів, щоб прокладали попередньо трасу. Це повністю нівелює думку, що науку принесло нам християнство. Проте ці мегаспоруди (деінде вони були заввишки з церкву – за Чубинським), знають лише науковці. Замовчування – це ж та сама підміна. А тепер і календар! Китайці мудрі, а ми...
Та невже ж наша древня, ще від Трипілля культура не мала свого українського календаря? Чому ж? Мала! І донесли його не вчені мужі, а звичайні селюки – діди, а їх запідозрити в націоналістичній преваляції просто безглуздо. Цей календар знайшов і оприлюднив відомий лікар –фітотерапевт, наш земляк, носівець Євген Степанович Товстуха в своїй книзі „Ужиткова культура етносу і здоров’я ” („Аратта-спектр”, Київ, 2004 р., стор. 304-319): „Наші пращури надавали назви рослин, тварин і птахів окремим рамкам і виділяли три цикли долі народу і землі. У кожному циклі фігурували 12 років. Три цикли за триіпостассю давньої етнофілософії українців: небо, людина, земля. Небо, людина, вода. Небо, людина, вогонь. Космологічна трійця: довжина, висота, ширина. Свята трійця: мати, батько, дитя. Мірність в центрі сонячної системи – 3,0017”. Тобто, як в хвилі: підйом, вершина, спуск. Забігаючи наперед, скажу, що прискіпливий читач зауважить: чому ж цикл починається не з 2000 року - зламу епох? Пояснення просте: наш, космічний відлік часу, відсунутий християнством. Тобто відлік взято з часу народження Христа. Але є й інший, давніший календар. Саме на нього й спирається наш прадавній часообіг, тобто календар.
Отже, перший цикл – цикл рослин. 1997 рік – рік дуба. Далі – пшениці, липи, жита, явора, ячменю, тополі, вівса, калини, гречки, яблуні, материнки. Другий цикл – рік тринадцятий, 2009 – тура-бика-вола, ведмедя, вепра, вовка-пса, барана, лиса, коня, зубра, оленя, куниці, кота, зайця. Третій цикл – 25 рік. 2011 рік. Лелеки, грака, орла, голуба, беркута, ластівки, боривітру, солов’я, яструба, дятла, сови, чайки. Далі цикл повторюється.
Отже, торішній рік був кабанячим, а точніше свинячим у всіх відношеннях. Руйнівний, нестримний, жорстокий, брудний у стосунках людей. Нинішній – вовко-псячий. Рік недовіри, жорстокості, брехні. Може вкусити, але й може лащитись. Бути ворогом, але й другом. Потайний, що вовк, але брехливий, що пес. Але дивлячись на дальші роки, переконуєшся, що Україна збереже свою територію і навіть дещо розширить її. Що нас чекає праця, важка праця. Що принесе не лише втрати, а й успіх. Що врешті ми виробимо свою національну стратегію. Що гряде час Білого Воїна, як і провіщала ясновидиця Ванга.
Отже, чоботи потрібно міряти на ноги, а не на руки, як це намагаються нам довести доморощені фіглярі, підкидаючи календарики чужого нам за своєю філософією етносу. Маємо свій, астральний часообіг, що вивірений тисячоліттями. І в тисячоліття спрямований.
Отож у перший молодик березня, а він цього літа припадає на 17 число, розпочався Новий, по прадавньому хліборобському обряду, рік, який за археологічними даними професора Юрія Шилова, про це свідчать написи на Кам’яній Могилі, починали святкувати наші предки - трипільці ще 7520 літ тому.
Іван Просяник, член Національної спілки письменників України