На майдані біля церкви
/ 0
- Деталі
- Категорія: Наші свята
- Опубліковано: П'ятниця, 22 березня 2013, 13:44
Бадьора музика квапить пісків’ян, запрошуючи на урочистість. Але тут, у центрі села, не лише місцеві жителі - багато гостей із Бахмача, навіть із сусіднього району. Для Пісок це вже звична справа.
Першим до людського гурту звертається настоятель місцевого храму Казанської ікони Божої Матері отець Віталій. Вітає із Масляною, пояснює суть свята, бажає відпоститися, підготувавшись до наступного величного свята – до Дня світлого воскресіння Христового.
Привітала земляків і сільський голова Світлана Олександрівна Левченко, поздоровила з Масляною, побажала веселого свята і всіх гараздів у житті кожного.
Знову залунали веселі ритми, під райдужні мелодії до імпровізованої сцени під’їжджає на прикрашеній бричці сама Масляна. Її легко впізнати, господарку свята видає не вбрання, не щира посмішка, а містка макітра, вщент наповнена варениками. І почалося дійство. Полинули пісні, закружляли таночки, зазвучали гуморески. Цінувальники мистецтва від народу підходять ближче до виступаючих, чимало таких, хто задовольняє духовні й гастрономічні запити водночас. Час не гають, гурманам тут роздолля – кілька кіосків схожих на казкові «зайчикові хатинки» пропонують хот-доги й налисники, чай та випічку. Особливе пожвавлення біля роздачі підігрітого церковного кагору і поруч з польовою кухнею, де щедрі господарки пригощають гарячими варениками. Чимало покупців вибирають глечики зі сметаною, тут можна придбати пляшку незбираного молока, брикет смачного молозива. Наймолодші юрбляться хто біля гойдалок, хто навколо упряжених коней. Найбільшу увагу привертає тачанка, на котрій установлений справжній кулемет «Максим». Скоро легко упізнані герої відомої кінострічки вирушають тією тачанкою до гурту. Змінивши сценарій фільму, залишили зброю і грізну колісницю, а «озброїлись» сулією й бутербродами і пішли «у маси». Цим підтвердили слова ведучого: «Якщо у виставі фігурує рушниця – пролунає постріл, якщо ж бачите сулію - з неї обов`язково наллють». Це й почалося під схвальні вигуки задоволених пісків`ян та гостей.
Тачанки залишили імпровізований іподром і стали катати охочих прилеглими вулицями, а тут, на майдані, їх змінили вершники на баских конях. Свято все більше набувало козацького забарвлення. Це вже не дивує, бо у відродженні духовності, у відродженні коріння українського роду, на козацьку складову тут покладають певні надії. Головний генератор цих ідей – наказний отаман міжнародної організації козацтва Війська Запорожського, директор місцевого сільськогосподарського підприємства Валерій Петрович Колоша, який тепер очолює обласне козацтво.
На сцені місцевих «Берегинь» змінив гурт самодіяльників із Борзнянщини, які запропонували своєрідну програму. Потім радували виступами аматори районного Будинку культури.
Свято вирувало, зима, відчуваючи свій кінець, ще намагалася чимось нагадати про себе, кілька разів пробувала зіпсувати настрій падаючим снігом, але, як тільки спалили її опудало, сонце виглянуло остаточно. Свято від того стало яскравішим, жвавішим, радіснішим – скоро весна, її дихання відчув кожен учасник того пісківського дійства, сповненого людським теплом.
Борис Бобришев