Спалах папороті

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 1
ГіршийКращий 
Купайла! Сонцеворот! Сонцекрес! – три давньоруські назви, які величають одне з найзагадковіших і  найбуйніших свят нашої хліборобської цивілізації. Генетична пам’ять українського народу вознесла цей День над тисячоліттями й запозиченими вірами. Бо має він, як підтверджують науковці,особливу Силу.

Опівлітець! Буйство кольорів. Буїна природи. Велич магії. Скресання юної душі. Планета Земля перетинає Великий Галактичний потік, найпотужніше Силове Поле, що, очищаючи все суще на нашій кулі, заряджає все суще енергією Творення. В цей день  відаючі знаннями травники до схід сонця збирають цілюще зело, бо воно має найбільшу оздоровчу силу. І шлюб, освячений в цей день, ніколи не розпадається. А справа розпочата – завжди матиме успіх.

За часів Давньоукраїнської держави в цей день вшановувалася Велика Матір – Купайла-Лада. І волхви-священики, наслідуючи галактичні зміни й взаємозв`язки, які звалися Злюбом богів, освячували й земні шлюби.
 
Свято Купайла – свято розбурханої юної стихії. Дівчину, як пише літописець, по згоді, умикав юнак біля води. І освячувала їх заручини вода – Дана, і очищав їх вогонь – Крес, загартовуючи навік. Купайла – ніч молодечого завзяття, тайн глибоких, волховських, позаземних. Тому-то церква й наклала на ці дні суворий двотижневий піст, що відсутній в позаруськім православії. „Ибо пляшущая дева – есть невеста сатанина!” -  застерігає звід християнських правил XVI століття „Домострой Сильвестра”. Продовжуючи: „И песни, сказания, гудения, бубны, трубы – дела богомерзкие!» Але свято, попри суворі заборони, дожило наших днів, обіцяючи пишно розцвісти.

Споконвіку сміливці в цю, сповнену чарами ніч, ходили по цвіт папороті. Дехто приходив геть сивий, а дехто – щасливий.

Проте, науково доведено, що щитник чоловічий (офіційна назва папороті) - рослина спорова й ніколи не цвіте. Але ж народні легенди говорять протилежне. То чому ж наші предки наділяли цю рослину такими надприродними властивостями? Мовляв той, хто зірве її квіт, почне бачити майбутнє своє. Знайде захований скарб. Може причарувати до себе будь-яку дівчину. Перемогти будь-якого ворога. І, врешті, стати невидимим.

Чи не таким саме чином, впантрувавши цей світ, запорізькі характерники робилися могутніми лицарями, здатними проникати через товстезні мури  неприятельських фортець, виводити звідти невільників?

Проте, останнім часом ми почали переконуватися, що народні „фантазії” побудовані на глибокому потаємному змістові, на розумінні тонких взаємозв`язків у природному сердовищі й у Всесвіті загалом. З переказів сивих дідів знаю, що папороть розпускається двічі: на ніч Купальську й на Горобину, що передує святу Перуна-Громовержця, ветхозавітного Іллі. Саме тому папороть й має ще одну назву, Перун-цвіт. І в першій, і в другій назві приховані ознаки Небесного Вогню. Дехто  з науковців припускає, що папороть (її листя - це своєрідні локатори) накопичує в собі Космічні Сили, гравітаційну енергію, які в певну мить спалахують. І в оту коротку мить сміливець бачить не квітку, а холодне веселкове сяйво, що міниться, грає вогнями-очима  довкруги (чом не очища нечистої сили!) В лісових пониззях, що захрясли папороттю, в самій середині гущавини, утворюється своєрідне енергетичне поле, потрапивши в яке людина може набути надприродніх властивостей. Воно ніби відкриває перед сміливцем Часовий коридор. Можна побачити самого себе в майбутньому і цим самим змінити свою Долю. Вибрати для свого завтра найкращий шлях.

Окрім магічних властивостей, папороть має доволі потужні лікувальні властивості. Її використовують при опіках, відмороженнях. При радикуліті (набити матрас і спати на нім), при артритах (вивар в олії: 1:10, прокип`ятити 2-3 хв., настояти до охолодження, втирати), судомах, як потужне глистогінне.

Проте варто пам’ятати, що папороті дуже отруйні. Тому користуватися ними можна лише за приписом лікаря.

І. Просяник, травознай,
член редакційної колегії газети
«Народний лікар України», с.Курінь