Невтомний громадський діяч П.А.Кочубей
/ 0
- Деталі
- Категорія: Великі українці
- Опубліковано: П'ятниця, 28 березня 2014, 09:03
Історія гетьманської столиці Батурин тісно переплелась з історією роду Кочубеїв. Петро Аркадійович був власником історичної садиби в Батурині . Про це згадує О.О. Васильчиков у монографії «Семейство Разумовских» за 1880 рік: «… в самом Батурине в саду Петра Акрадьевича Кочубея, называемом Кочубеевщина, существовал еще дубовый пень, на котором, по преданию, любил садится Разумовский». Петро Аркадійович - унікальна особистість, яка залишила вагомий слід в історії.
Він народився 17 червня 1825 р. в Москві, навчався в Михайлівському артилерійському училищі м.Санкт- Петербург та за кордоном – Бельгії та Франції. Повернувшись з-за кордону, продовжив здобувати освіту і закінчив Офіцерські класи Михайлівської артилерійської академії. По закінченню був призначений ординарцем імператора Олександра ІІ, а потім флігель-ад’ютантом.
У 1855 році, за дорученням Олександра ІІ, їде до фортеці Нарва з перевіркою крадіжок пороху та патронів в особливо великих розмірах. З докладом виконаної роботи імператору Петро Аркадійович подав ряд реформ щодо збереження та укріплення порохових складів. Та змін ніяких не відбулося, а пропозиції так і залишились на папері. Це надто засмутило П.Кочубея, і в 1857 році, не дивлячись на вмовляння батька, він пішов у відставку.
І з 1859 року Петро Аркадійович Кочубей займається громадськими справами. Разом з професором медичної академії М.Ф. Здекауером та лікарем- токсикологом Є.В. Пеміканом вирішили створити видавництво журналу, в якому б висвітлювали проблеми народної гігієни та якості харчових продуктів. У результаті була створена комісія по нагляду з даного питання на чолі з міністром внутрішніх справ Ланським Сергієм Степановичем.
У 1865 році у князя П.Кочубея виникає ідея створити товариство з розвитку техніки та технічної промисловості. Завдяки його активній діяльності вже в 1866 році було створено Російське технічне товариство, а Петро Аркадійович призначений головою першого відділу хімічного виробництва та металургії. З 1870 по 1890 рік він обіймає посаду голови Російського технічного товариства. Під час засідань товариства піднімав питання, які його дуже хвилювали - по переробці нафти, різних методах фарбування тканини, а також відкриттю курсів та шкіл для навчання робітників. Багато різних ідей він підтримував і морально, і матеріально, як говорив про нього академік Б.І. Срезневський: «... каждый видел в нем не только горячего и энергичного руководителя, но и проникался уверенностью успеха работы...». Завдяки Петру Аркадієвичу при товаристві відкривалися нові відділи: фотографії та їх примінення (1878), електротехніки та повітроплавання (1880), залізничної справи (1881), технічної освіти (1884). Під його керівництвом товариство проводило з’їзди, на фабриках і заводах читалися лекції з технічних новацій, направляло за кордон студентів для навчання. Петро Аркадійович брав активну участь у міжнародних з’їздах, конгресах, виставках.
Особливу увагу Петро Аркадійович приділяв справі створення «Технічного музею». Його захоплювала ідея зібрання різних предметів, які відображали історію розвитку людської думки в технічній області. У 1872-1873 рр., разом з М.В. Ісаковим, заснував «Музей Прикладных Знаний», до якого передав власну колекцію фотографічних приладів. До історичного відділу музею він передав зразки світильників від самих древніх і простих до вишуканих творів мистецтва. Також разом з М.Ісаковим він звернувся до найбільшого російського фінансиста, барона О.Штиглиця, пожертвувати 1 млн. рублів на створення школи технічного малювання. Результат був неочікуваним, барон виділив 5,5млн. рублів. Так було створено центральне училище технічного малювання, при якому відкрили і музей даного напрямку. Захоплювався Петро Аркадійович і мінерологією, його колекція мінералів не мала собі рівних в Росії. До нашого часу 2424 зразки мінералів знаходяться в фондовій колекції мінералогічного музею ім. О.Є. Ферсмана, з них 350 представлені в експозиції, ними милуються тисячі відвідувачів. На честь Петра Аркадійовича Кочубея був названий мінерал «Кочубеит», а також друза кристалів олександриту «Друза Кочубея».
Петра Аркадійовича Кочубея можна вважати невтомним громадським діячем, людиною, яка багато сил, енергії та власних коштів присвятила розвитку освіти, створенню музеїв, покращенню життя у суспільстві.
Дробязко Н.В.,
зав.відділом «Будинку-музею
Генерального судді В.Кочубея»