«Мені соромно за те, що відбувається зараз в Україні. Я завжди готовий служити, але я не можу прислуговуватися», – говорив лідер Народної Партії  Володимир Литвин в Чернігові 22 вересня на зустрічі з журналістами регіональних засобів масової інформації. Серед них був і наш «Порадник».

«Ви думаєте, я не переживаю? Я сприймаю все як особисту трагедію», - пролунало у відповідь на одне з запитань. І тут Володимиру Михайловичу важко не повірити: Верховна Рада під його головуванням у 2004, в доленосні для України дні, зберегла своє обличчя. Більше того, взяла на себе історичну відповідальність. І як йому тепер бачити цей помаранчевий розбрат?

Отже, і питання журналістів стосувалися, звичайно, політичної ситуації в країні, власного бачення виходу з кризи і наших, чернігівських, перспектив.

 

Чернігів історично, за словами В.М.Литвина ( історика за фахом),був суперником Києва. А нині вже ні для кого не секрет, що Чернігівський край називають зоною демографічної катастрофи, вимираючим – народжуваність до смертності складає –13%.

У нашій, споконвіку аграрній, області  32 села – абсолютно порожні, покинуті і більше 70 – з населенням у де-кілька чоловік! У нас одна з найнижчих заробітних плат: по Україні середня – 2 тисячі гривень, на Чернігівщині – 1280. (Та ще ніхто не говорить, скільки у тій хитрій «середня» відсотків людей, що скніють на мінімальній, а це у нашій аграрній, повірте, чимала кількість – всі селяни, крім управлінців). Чернігівців, як і всіх українців, хвилює, що пос-тійно ростуть ціни й тарифи на комунальні та транспортні послуги, що за ними не поспівають наші зарплати, що медицина зараз не стільки лікує нашу людину, скільки дає змогу наживатися на ній фармацевтичним магнатам, що корумпованість всіх гілок влади зростає пропорційно її безвідповідальності. Їх безліч, таких проблем, і тільки десь в третьому десятку, вважає лідер Народної Партії, стоїть перед звичайним українцем питання влади.  Політикам, за-значив він, треба припинити говорити про всеукраїнське щастя, а займатись конкретними справами на місцях, аби кожна людина відчула, що вона не кинута напризволяще. Так, найбільша кількість листів, які надходять народному депутату В.Литвину, стосується, в першу чергу, лікування, особливо – дітей; працевлаштування дітей після навчання; безгрошів`я.  Допомогти вдається багатьом, щонайменше третина його депутатських запитів виконуються. Це скромна, щоденна робота. Вони не афішували й своєї допомоги у біді західним областям під час повені: просто Партія зібрала 2млн.100 тисяч гривень, привезли постраждалим зерно, овочі, олію, одяг...  „Милосердя повинно бути негаласливим”, - переконаний політик.

Красномовний приклад продуктивної роботи фракції: ще задовго до подій у Грузії і Осетії, ними внесено  проект щодо подвійного громадянства державних службовців. „Тут повинна бути відповідна жорсткість – ніякого подвійного. А то деякі депутати відкрито хизуються своїм подвійним громадянством, а влада на це ніяким чином не реагує. Відомо, що риба шукає, де глибше, а людина – де ліпше. Треба створювати достойні умови для життя. Аби людина, живучи в Україні, почувала себе вдома”.

Позиція Народної Партії щодо політичної кризи: необхідно відмовитись від мови ультиматумів  і повернутися до нагальних проблем. ”Коаліція розпалась. Але якою залишилась Україна, це когось хвилює? Не можна зводити рахунки і навертатись на минуле, треба виробити лінію, яка дасть розвиток у майбутнє. Це не умови, а пропозиції, - наголосив Володимир Литвин.- Я за такі дії, що дають розвиток. За нами зупинки не буде. Ми завжди готові працювати”. А питання, що розмежовують країну, треба відкласти, на його переконання. Серед запропонованих ініціатив НП є і мораторій на прийняття рішень, що нівелюють діючі закони. Так, за словами В.Литвина,  зокрема, порушником Конституції є і Президент України,  який своїми діями не об`єднує, а роз`єднує країну.

Серед іншого, з вуст Володимира Михайловича пролунала фраза, на яку дуже жваво відреагував журналістський загал: „Політикам в Україні ділити нічого, бо... (невелика пауза) вже все поділено”. У нього складається таке враження, що вони не збираються жити в Україні, вони перебувають у внутрішній еміграції. Нашим політикам треба повернутись на Україну, тобто – повернутися до людей.

Щодо виборів. „Я впевнений, що суспільство до них не готове. Люди зневірені, на вибори не прийдуть. Сьогодні причина всіх цих бід – існуюча система виборів.  Якби вибирали по округах, у нас не було б політичного протистояння, не було б розмов про коаліцію. Влада до цього часу найкраще виконує єдину функцію: опозиції до самої себе. Це ж абсурд.  А намагання провести нові зміни у системі виборів  (зокрема, 10-відсотковий прохідний бар`єр) – це намагання узурпування влади і розшматування України. Звичайно, якщо вибори відбудуться, ми на них підемо. Але що вони дадуть Україні?”

„Чи є у Вас достатньо авторитетних людей, щоб у разі виборів було на кого опиратися на місцях, зокрема, на Чернігівщині? Бо щось про боєвитість Вашої політичної сили у нас  не дуже чутно”. На це конкретне запитання лідер партії назвав своїх товаришів по фракції у Верховній Раді: „Що не людина, то особистість”. Ось тільки 20 членів фракції замало навіть суто арифметично. Імен на Чернігівщині названо не було - Володимир Литвин залишився дипломатом.

Треба сказати, що Чернігівщина була вже 22 областю, де побував лідер Народної Партії. Перед прес-конференцією Володимир Михайлович спілкувався з викладацьким і студентським колективами Чернігівського інституту економіки та управління, а після Чернігова планував зустрітися з жителями Куликівки. Як відомо ця зустріч відбулася. „Мені соромно за те, як живуть люди...”- сказав народний депутат, лідер Народної Партії В. Литвин.