Нещодавно наш райцентр відвідав голова Верховної Ради В.М.Литвин. Цей візит свідчить про наближення виборів.Це перша ластівка, за якою потягнуться соколи і соколики різних калібру і кольору. Але криловські часи, хоч і зі скрипом, відходять, і люди, особливо молоді, навчились відділяти зерно від полови, правду від нахабної брехні. Тож розберуться, думаю, з часом, як „праведники” розтягли могутню державу, вивезли награбоване в обшорні зони, і все по закону. По суті, в Україні за 18 років не проведена жодна ключова реформа.

Та не будемо зараз про правих і винних, бо ж ми й самі все те бачимо, про що говорив досвідчений політик, і тривогу його за долю країни поділяємо.  Але від виборів до виборів тасується одна й та сама колода касти недоторканих, і саме вони приймають ті закони, про які ми потім, на таких зустрічах, питання їм задаємо.

Ось і пролунало на зустрічі біля районного Будинку культури таке запитання, яке зачепило мене, старого залізничника. Чому погіршився режим руху пригородних поїздів, зокрема електричок? Маю намір викласти свою думку відносно залізничних перевезень.

Той, хто запитував, мав би знати, що це не Литвина компетенція, але  спікер коректно відповів, мовляв, розберемося. Однак Володимир Михайлович мав би нагадати, що це все наслідки тих виборів, де всі кандидати сиплють такими обіцянками, що не підняти економіці жодної країни світу.Хоча це і болюча тема, але судіть самі: 74 категоріям громадян України повинні надаватися пільги. За чий рахунок? Де брать кошти на задекларовані нашими депутатами казкові проекти? Казкарі тепер у владних кріслах сидять, а ті, хто вірив тим фантазіям, нарікайте на себе.

 

Радянська залізниця, при існуючому держплані, ніколи жодного пасажира не перевозила безкоштовно. Наша залізниця зараз, в умовах ринкової економіки, із державного бюджету не фінансується, залізничники заробляють собі на хліб своїм трудом і потом, вчасно платять внески у Пенсійний фонд і держбюджет. То скажіть, за які такі гріхи залізниця мусить взвалити на свої плечі 16 мільйонів пільговиків? На якій підставі наш уряд накинув їй безкоштовне їх перевезення, без жодної копійки компенсації? Яка ж ціна такому уряду і такій Верховній Раді, котрі приймають лобістські постанови і різного роду віртуальні соціальні закони, не закладаючи для їх практичної реалізації в держбюджет жодної копійки?

Переважна більшість наших людей, напевне, не знають, що в Росії і Білорусі безплатно залізниця нікого не возить, ніяких пільговиків. А кожному росіянину чи білорусу, якщо він належить до переліку (дуже короткого!) пільговиків, видають певну суму грошей як компенсацію за квиток.

Щодо пригородних перевезень, то вони завжди були і є збитковими, в минулі часи це компенсувалося вантажними перевезеннями, котрі сьогодні впали у рази. Люди часто обурюються підвищенням цін на квитки, а людям треба знати таку правду: за 2008 рік на перевезеннях пригородними поїздами Південно-Західна залізниця понесла збитки на 410 млн. гривень. А де ж брати гроші на ремонт, оновлення  96 існуючих електропоїздів, якщо 84,2% їздять задарма? Ані область, ані район за перевезення своїх людей не платять жодної копійки. Оскільки уряд цих грошей не виділяє. Ось вам і замкнене коло! А крайні, як бачите, виходять залізничники. Чи ви знаєте, що працівникам залізниці й половини не платять того, що вони заробляють своїм трудом?  Залізниця сама у себе купує квитки на проїзд до місця роботи своїх працівників!

А якщо ваше питання, шановний, стосується кількості маршрутів, то звертайтесь до губернатора, до адміністрації, міської ради, сільської і т.д. Ці владні структури повинні укладати договори із залізницею та оплачувати перевезення своїх мешканців. А уряд відповідно ці кошти закладати в бюджет. Та що говорити, якщо у нашому Уряді, як і в Верховній Раді, немає залізничників, а наявні там здебільшого представники силових структур і радянської номенклатури, які вважають залізницю дійною коровою, молоком котрої усіх напоїти хочуть. І не бачать того, як у неї з очей течуть сльози...

Від редакції. Додамо від себе: Петро Андрійович -Почесний залізничник з 42-річним залізничним і 56-річним загальним трудовим стажем, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, незмінний інспектор народного контролю (принциповість якого добре пам’ятають, особливо ті, хто залишився в торгівлі з часів, коли той контроль існував).