Бахмач так зачепило концертом до ювілею Бориса Мицика, що коментарі продовжуються. Хочемо привести слова нашого земляка-письменника і музиканта Костя Москальця з нашого інтерв’ю, що не увійшли у надруковане (№12, ст.3. І нагадаємо тим, хто не читав: це автор українського хіта „Вона”):

 - «Піснедарів» погано пригадую, бо я тоді ще в школу ходив, коли вони грали, але знаю, що це була легендарна група для бахмачан, щось на зразок The Beatles для ліверпульців.

 

 І ми, бахмацькі підлітки, приголомшено завмирали, коли зустрічали на вулицях їхнього гітариста - це було все  одно, що зустріти живого Джона Леннона... А от «Ритми часу» пам’ятаю дуже добре, там працював мій друг Анатолій Хабенко (бас-гітара, спів). Я не раз бував на їхніх репетиціях, на танцмайданчику в парку. До речі, Микола Туз, один з членів нашого літературного об’єднання, написав кілька чудових текстів для «Ритмів часу», я й досі не можу забути одну з тих пісень, «Дождевая девушка» (на музику, якщо не помиляюся, Uriah Heep)”.

 

Надійшли й перші відповіді на конкурс „Зроби свій підпис під фото” (№9):  „В Бахмаче Юлий Цезарь сказал бы иначе: пришел – никто не видит - наследил».