Посилаючись на навчальний посібник „Бахмаччина” (відповідальний редактор С.М.Воробей), редакція довірилась роботі фахівця, підтвердженій анотацією на титульній сторінці: „схвалено вченою радою Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти”. І тепер змушена спростовувати деякі положення статті, що приводилась в нашому матеріалі „Подорож Бахмацьким районом” як „Історична довідка”.

У числі 21 газети на ст.5, в матеріалі про Гайворонську сільську раду, стаття довідника (ст.24-25) цитувалася без купюр. А варто було б.

 

Бо разом з автором (С.М.Воробей) ми „привели” на землі Гайворона турків: „Вони проходили з боями, про що свідчать насипані кургани – місця захоронення російських і турецьких солдат”(ст.25). Як свідчать дійсно історичні джерела, російсько-турецька війна 1877-1878 років, проходила виключно на території Османської імперії. Російські війська звільнили від турецького поневолення Болгарію і дійшли майже до Стамбула, неподалік столиці (12 км), у Сан-Стефано, й був укладений мирний договір.

А от шведів, навпаки, ми сюди не впустили, бо „їм завадила болотиста місцевість”(ст.25). В той час як  історичні джерела свідчать, що шведські війська, разом з українськими, очолювані Карлом XII та Мазепою, проходили з Батурина через Городище, Голінку, Гайворон, Рубанку! І навіть 19 листопада 1708 року Карл і Мазепа ночували в Дмитрівці, а їхні супутники – в Рубанці.

 ( Джерела: М.Костомаров „Мазепа”, Д.Крман „Подорожній щоденник”).

Наперед „Порадник” обіцяє не довіряти неперевіреним історичним фактам, навіть якщо вони підтверджені „вченою радою”. І хоча в кожному числі газети, на 16 сторінці редакція зазначає: „Відповідальність за достовірність інформації несе автор чи рекламодавець”, ми приносимо свої вибачення за автора.