Людство з давніх часів використовувало незліченну кількість способів виготовлення писемних пам`яток, рукописів, книг, намагаючись передати таким способом свої знання майбутнім поколінням.
На сьогоднішній день ми не бачимо для себе проблем у придбанні якої-небудь книги, адже при потребі можна піти до магазину й купити вподобану книжку. Також існують такі заклади, як бібліотеки, читальні зали, де людина може у спокої і тиші насолоджуватися дивними одкровеннями свого улюбленого автора: письменника, поета чи прозаїка, бо книга - дзеркало життя.

Із покоління в покоління передавалося прагнення читати. Воно допомогло людству пізнати як історію своєї, так і чужих країн, пізнати масу нового та цікавого. Люди почали навчатися, і зараз ми завдячуємо своїм предкам, котрі ще в первісні часи розпочали цю, можна навіть сказати, - науку.
Починаючи з дитячого садка і протягом усього свого життя, ми вдосконалюємо розумові здібності за допомогою книг, адже в них – основне джерело знань.

 

Я ніколи не розуміла людей, котрі говорили мені байдужим тоном, що читати нудно, а книги нам узагалі не потрібні, адже в сучасному цивілізованому світі і телевізори й Інтернет, звідки можна дістати найрізноманітнішу інформацію. Звичайно, усе це присутнє в нашому житті, та чи можна відмовитися від такого задоволення, як читання? Звісно, кожна людина – це індивідуальність з власними думками, бажаннями, характером та уподобаннями, але для мене ніколи не було зрозумілим, як можна жити без книг. Це не лише джерело знань: за допомогою книг можна поповнити свій словниковий запас чи розширити знання в будь-якій галузі, книга – це життя, нове, цікаве, кольорове. Завжди занурювалася в читання з головою, не відриваючись, настільки було цікаво пізнавати про той, інший світ, ілюзорний, але такий приємний.

Інтерес до читання в мене проявився ще з дитинства й залишився досі, тому мені стало цікаво дізнатися, чи є в нашому місті такі ж любителі книг, і взагалі, яка хоча б приблизно статистика читачів, що регулярно беруть книжки в бібліотеці.

- Знаєте, - почала вона , - не можу сказати, що молодь до нас не ходить. Навпаки – радує око й душу, коли з`являються на порозі бібліотеки молоді люди, школярі, студенти, задля того, щоб узяти щось із літератури, яка викликає інтерес. І в основному, на велике здивування, беруть класику. Недавно приходив парубок, мабуть, студент, цікавився Достоєвським. Звісно, школярі в основному відвідують книгозбірню для придбання творів художньої літератури із шкільної програми, але часто заглядає і просто молодь, аби знайти щось цікаве для себе.

Було дуже приємно чути такі новини. Якщо чесно, думала, що читацький інтерес у нас набагато менший, але  зарано зробила висновки. Також було приємно чути від працівників бібліотеки про любов до своєї професії. Їм ніколи не буває сумно на робочому місці, і для них ця справа аж ніяк не нудна.
Звичайно, асортимент художньої літератури в бахмацьких бібліотеках не дуже радує око, хотілося більше сучасної української літератури, нових творів. Але потрібно сказати спасибі й на цьому, адже як для нашого провінційного Бахмача, добре, що є хоч така кількість новинок. Та, враховуючи те, що нове суспільство повинне прагнути до знань, до нового, до цікавого, не завадило б дещо розширити асортимент. Проте звернутися з цим питанням, на жаль, немає до кого. Книжки до бібліотек завозять із області, з Чернігова. А для поновлення й поповнення асортименту потрібен спонсор, якого навряд чи можна знайти в Бахмачі.

Ну що ж, враховуючи те, що наша молодь все ж таки цікавиться літературою, прагне до нових знань, хочеться посміхнутися і сказати: «Удачі у ваших досягненнях. Книги – це життя. А ми, незалежна українська молодь, повинні жити! Жити розумно й вільно, і робити кроки лише вперед».

Виховуймо себе інтелектуалами. Усе в наших руках.