Мікрорайони приватної забудови займають пануюче місце міської території, але досі є tегга іпсоgпіtа Бахмача. Не чув, щоб хтось планомірно і безперервно займався їх благоустроєм. Але ж треба колись та з чогось починати.

Крок перший. Пропоную почати з укладання своєрідного електронного «паспорта» вулиці.
План Е-паспорта вулиці. (Пропозиція).

Назва вулиці; історичні відомості про назву (коли утворена, на честь кого була названа, номер рішення виконкому про присвоєння нинішньої назви тощо). Якщо є, вказати номерні провулки.
План-схема вулиці з садибами (і номерними провулками). На плані повинні бути обов’язково позначені: дерева, стовпи ліній (електричних, телефонних тощо), газові мережі, мережі водопостачання, освітлення вулиці, колодязі тощо.

Власники садиб. Якщо є занедбані садиби, то вказати їх правове становище (чи є господар, чи сплачується земельний податок, чи є постанова виконкому про визнання садиби безгосподарною тощо). Стан огорожі, наявність дерев, квітів тощо.

Стан дорожнього покриття (асфальт, щебінь тощо). Наявність та стан тротуарів, дорожніх знаків. Наявність та стан таблиць з назвою вулиці та її провулків. Коли проводилися ремонтні роботи.

 

Стан освітлення (стан стовпів, ламп, хто відповідальний за включення тощо).
Стан водопостачання та водовідведення.

Стан телефонізації вулиці. Номера телефонів абонентів вулиці, які будуть необхідні під час проведення різноманітних опитувань (щодо розвитку вулиці, щодо наявних скарг на вивезення сміття, щодо діяльності ради та міського голови тощо).

Вивезення сміття. Особливу увагу звернути на наявність таблички, яка визначає місце забирання сміття, вартість послуг (номер рішення виконкому), графік вивезення з позначенням відповідального за дотримання цього графіку та телефону для скарг. На цій же таблиці повинен бути вказане прізвище та номера телефонів депутата міської ради, який був обраний за цим виборчим округом.

Кожен пункт паспорта повинен бути проілюстрований фотографіями із позначенням часу, щоб була можливість порівняти, що було зроблено. Окрім того, будь-які зміни на вулиці (ремонт покриття, заміна стовпів тощо) повинні фіксуватися фотозйомкою теж з позначенням часу.

Єдиною метою такої докладної «паспортизації» є поліпшення комунального обслуговування мешканців садиб. Як це зробити?

Крок другий. Обговорення та прийняття плану розвитку та „бюджету» вулиці.
Перспективний план розвитку вулиці (з провулками) повинен містити конкретні заходи щодо поліпшення якості життя мешканців вулиці. З чого починати укладання плану?

Я вважаю, по-перше, шляхом анкетного опитування треба визначати найнагальніші проблеми мешканців конкретної вулиці. Ось для чого потрібні телефони власників садиб, бо зараз зібрати людей досить важко, а спокійно і виважено поспілкуватися й поготів.

Як зразок подібної анкети, пропоную анкету, яку я, як кандидат у депутати Бахмацької міської ради (БМР), розповсюджував під час нещодавньої виборчої кампанії. Провести подібне опитування можна доручити депутату відповідної виборчої дільниці, голові вуличкому та працівнику апарату міськради (разом). По-друге, йде власне укладання проекту плану розвитку вулиці, де, крім відповідних заходів, обов’язково повинні вказуватися: приблизний кошторис заходів, термін виконання та, як мінімум, три відповідальні особи (перша - депутат округу, друга - посадова особа БМР, третя - голова вуличкому). «Бюджет» вулиці, на мою думку, повинен складатися, як правило, з двох джерел: кошти власників садиб + бюджет міста. Це дозволить мешканцям вулиці цінувати зроблене й побудоване, бо, ніде правди діти, зроблене за бюджетні кошті часто руйнується самими мешканцями. Хто буде укладати проект «бюджету»? Мабуть, та ж вищезгадана «трійка» (депутат, голова вуличкому, працівник апарату БМР).

По-третє, проект повинен пройти первинне обговорення серед власників садиб. Тут можливі варіанти. Можна доручити голові вуличкому обговорити проект з власниками садиб під час чи після вивезення сміття автосміттєвозом. А  можна розповсюдити у цей час друкований проект серед тих же власників (це може зробити голова вуличкому), які могли б внести до нього й свої пропозиції, а потім зібрати з підписами власників.

Нарешті приходить час затвердження плану та «бюджету» вулиці. І тут я пропоную два етапи. Перший  -  захист проекту у профільній комісії, завданнями якої є контроль за процесом планування, систематизація досвіду,  узагальнення та узгодження пропозицій мешканців вулиць з потребами мікрорайону-району-міста. Другий етап - формальне затвердження плану та «бюджету» вулиці на сесії БМР,  за необхідності - внесення змін до річного міського бюджету.