Роздуми про добро і зло

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Зворотний зв'язок

Опубліковано: П'ятниця, 06 квітня 2012, 19:47

Говорять, що грам досвіду коштує тонни теорій, і це особливо правильно, коли йдеться про зміст життя. Непроста зараз пора – пора влади грошей та жорстокості. Сьогодні поглиблюється деградація моралі, розмивається саме поняття добра і зла. Люди в основі своїй бідні, дезорієнтовані. Але не треба здаватись: творіть добро - і тоді життя не буде здаватися порожнім. Як сказав бразильський письменник П. Коельйо, що доброта – це перші ліки, вона –одяг серця, її бачить незрячий, відчуває і чує глухонімий. І дійсно добро не буває маленьким, воно завжди безцінне. Страшно подумати, у що перетворилось би наше життя без добрих людей із їх участю і добрими справами.

„Людина держиться людиною, як плетений тин - кілками”, – гласить старинне абхазьке прислів’я . Будь-якій людині надана безмежна можливість приносити людям добро. Розділити чиєсь горе або підставити своє плече в біді. Головне - не проходити мимо, не відвертатись, не відводити очей, якщо хтось поряд має потребу у вашій допомозі, так як завтра в його становищі можете опинитися саме ви.

Кожен має потребу в душевному теплі, це єдиний вид енергії, котрий не потрібно економити. На цьому побудоване життя й воно стає безглуздим, якщо в ньому нема доброти і любові. Власне, нового я нічого не сказав. Але інколи очевидні речі найбільш важкі для розуміння і усвідомлення, а значить, про них треба говорити.

У моєму житті було багато зустрічей із хорошими та порядними людьми і я безмежно вдячний їм за все, що вони робили не тільки для мене особисто, але й для загальної справи. Я часто згадую Василя Максимовича Сіденка, людину з великої літери, колишнього голову колгоспу с. Халимонового, Героя праці. Дякуючи йому, у музичній школі (перше приміщення) було встановлено водяне опалення, куплені меблі, тульські баяни на замовлення, а також оркестрові баяни, домри, балалайки московської майстерні, п’ять німецьких концертних скрипок. Не буду зупинятись на деталях придбання цих інструментів, адже у ті роки існували драконівські фінансові обмеження: готівкою банк видавав не більше 10 рублів, а один тульський баян коштував майже тисячу. І Василь Максимович не боявся видавати нам готівкою такі великі гроші, за які купували якісні музичні інструменти. Вічна пам’ять йому!

Велику послугу для музичної школи зробив також Анатолій Іванович Близнюк, колишній секретар Чернігівського обкому партії, до якого я особисто звертавсь щодо приміщення райкому партії. Він мене запевнив, що воно буде віддане музичній школі. Свою обіцянку виконав, хоча на цей будинок було багато претендентів.

Щодо придбання концертного роялю „Естонія” я звертався до заступника Міністра культури України Ігоря Андрійовича Енгстрема. Дякуючи йому, музична школа має концертний рояль, подібного якому немає в жодній музичній школі області.

Подивимось на другий бік медалі – поговоримо про тих, хто користується чужою добротою. Грецький філософ Платон зазначав: „Чим розумніша і добріша людина, тим більше вона помічає добра в людях”. Черства, егоїстична, недалека людина, навпаки, органічно не здатна довго пам’ятати добро, вона сприймає його як даність і при цьому не бере на себе ніяких моральних обов’язків. „Чи є щось більш потворне, ніж невдячна людина? ”- вигукнув колись великий Шекспір. На жаль, у житті таких „потвор” ще скільки завгодно. У багатьох, якщо не у кожного, у пам’яті приклади невдячності близької людини, колишнього друга або просто знайомого, із ким випадково і не до добра звела доля... Невдячність таких моральних чудовиськ не тільки в тому, що у них коротка пам’ять на добро і начисто відсутнє поняття про обов’язок і честь. Ця душевна глухота, така собі „серцева недостатність” прирікає людину на егоїстичне існування в замкнутому просторі свого „я”, не зігрітому дружніми зв’язками і душевними прихильностями оточуючих. Незаурядні, сильні особистості, треба сказати, ніколи не страждають цим недоліком, отже, невдячність натури – прояв її слабкості, морального занепаду.

До цього часу пам’ять ніяк не може змиритись з тим, як люди, яким я робив добро, відповіли чорною невдячністю. Згадуєш цей епізод із свого життя й становиться недобре. Безумовно, життя сурове і не схоже на клумбу троянд, та й мої життєві дороги стелилися не трояндами, а дерезою та будяками. Та у мене немає відчуття того, що я робив кроки, які суперечили б моєму внутрішньому „моральному кодексові ”. Я вже прожив життя і зрозумів: своїм світоглядом ми самі собі створюємо пекло чи рай. Усе залежить від того, що ми обираємо: добро чи зло, любов чи ненависть. Не мати миру тому, хто в своїй душі несе війну. Виростивши слизьку, лестиву, злобну змію, ризикуєш сам бути нею ж з’їденим. Створивши в душі пекло, не треба мріяти про рай. Образа, злість, заздрість стиха роз’їдають душу, як іржа залізо, отруюють життя. Ще древні говорили, що найтяжча боротьба – із самим собою. Але мудрість життя криється в простому й доступному – доброті, любові, турботі, чистоті думок. Любіть життя - і воно, безперечно, полюбить Вас. А де любов, доброта - там злагода і здоров’я.

М. Козачок, м.Бахмач

• < Попередня
• Наступна >