Чи потрібні мемуари?

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
(Закінчення, початок у №6)

... А було таке. Ю., керуючи автомобі-лем марки ВАЗ-2107, рухався трасою Батурин-Конотоп. У цей самий час   у тому ж напрямі до Конотопа їхав  нетверезий громадянин К. Михайло Миколайович. Котив несправний мотоцикл марки ІЖ-56 з коляскою. У путі відмовило електрообладнання, габаритні вогні не працювали, світловідбиваючих засобів мотоцикл узагалі не мав. Знака аварійної зупинки не було, хоча К. вочевидь зупинився для відпочинку, оскільки перебував не зліва від мотоциклу, на проїжджій частині, а за ним. Поблизу с. Красного, під час роз‘їзду із зустрічною вантажівкою, коли Ю. завчасно переключився із дальнього освітлення на ближнє, і відбулося зіткнення автомобіля з мотоциклом.

Запізніле попереднє слідство (тепер воно іменується досудовим) чомусь вів слідчий Борзнянського райвідділу міліції М. Звичайно ж, із обвинувальним ухилом. Адвокат брав участь у справі з моменту її порушення, тобто був присутнім і задавав питання на допитах, при відтворенні обстановки і обставин події.

Ю. без перевірки заявив під час огляду місця події, що відстань, з якої при ближньому світлі фар можна було помітити неосвітлений мотоцикл, складала десь 30 метрів. Так і було зазначено у матеріалах справи й було покладено на обґрунтування висновку експертизи про те, що фари були відрегульовані невірно. Тобто 30 метрів було замало, щоб своєчасно помітити перешкоду і запобігти зіткнення екстреним гальмуванням. За обраної швидкості руху автомобіля зіткнення було невідворотним з вини водія Ю.
 
Під час відтворення події було встановлено, зокрема, що ця відстань насправді складала не 30 метрів, а понад 47. Це свідчило про потребу  проведення  додаткових слідчих дій, принаймні призначенні додаткової автотехнічної і трасологічної експертизи. Було заявлено відповідне клопотання, яке слідчий, зрозуміло, відхилив. Та й як його було задовольняти, коли це був останній день строку попереднього слідства, а за порушення процесуальних строків слідчих тоді ще карали.

Заявили клопотання про залучення до участі у справі кваліфікованого експерта-автотехніка з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, конкретного авторитетного фахівця із більш ніж 20-річним досвідом експертної роботи для висновку в суді. Бахмацький районний суд це клопотання задовольнив.

Засідання суду відбулося 05.06.91. Експерт від обвинувальної версії каменя на камені не залишив. Зокрема, він зазначив, що на потерпілого К. не поширюються правила дорожнього руху для пішоходів. У такій якості він повинен був би рухатися лівою обочиною назустріч руху. У якості ж учасника руху транспортного засобу зобов‘язаний був у темну пору доби мати включеними габаритні вогні, у разі аварійної зупинки - виставити відповідний знак, а за відмови електрообладнання – вивести транспортний засіб за межі дороги, тобто не зупинятись навіть на обочині. За даних шляхово-транспортних обставин водій Ю. не міг попередити зіткнення, навіть якщо б його автомобіль рухався із меншою швидкістю.

Стосовно Ю. Бахмацький районний, тоді ще народний, суд (тобто такий, що засідав у колегіальному складі) постановив виправдувальний вирок. Відносно слідчого, який невірно відобразив висхідні дані та безпідставно відхилив обґрунтоване клопотання, суд відреагував окремою ухвалою.

Подавалися касаційні скарги потерпілим і адвокатом на його боці, а також касаційний протест прокурором. Було й заперечення з нашого боку. Ухвалою Судової колегії у кримінальних справах Чернігівського обласного суду вирок залишений без змін, а касаційні скарги й протест відхилені. Вирок набрав законної сили. Усе, перемога!

Ні, не поспішайте. Не могла прокуратура, вихована на традиціях «диктатури пролетаріату» та її «соловейків» на зразок сумнозвісного  Вишинського, так просто змиритися з нищівною поразкою. Уже через місяць Президія Чернігівського обласного суду розглянула і частково задовольнила протест порядком нагляду в.о. прокурора області на предмет скасування вироку і касаційної ухвали з поверненням справи на новий судовий розгляд. Частковість задоволення полягала у тому, що справу було вирішено повернути не на новий судовий розгляд, а на додаткове розслідування.

Справа надійшла до спеціалізованої дорожньо-слідчої групи слідчого відділу обласного управління внутрішніх справ у м. Чернігові. Тут призначили ще одну, комісійну, автотехнічну експертизу. Її проведення було доручене Київському науково-дослідному  інституту судових експертиз.

Не буду зупинятися на деталях, важливо, що в результаті комісія спростувала перший висновок експерта, яким керувався слідчий, і, навпаки, повністю підтвердила висновок експерта, який провадив дослідження у суді. Природно, що слідчий виніс постанову про припинення кримінальної справи через відсутність у діях Ю. складу злочину.

Прокуратура не вгамувалася. І скасувала цю постанову. Мовляв, відтворення обстановки й обставин події було проведене не так, перекручене питання експерту тощо. Й у категоричній формі запропоновано провести ще одну експертизу. І їх було ще дві! І остання - вже не Київським, а Харківським НДІ судових експертиз. Висновок фахівців і цього наукового закладу спростовував обвинувачення. 12.11.92р. Конотопський слідчий мусив винести постанову про припинення справи. Через недоведеність вини Ю. Можна б і посперечатися, та виходячи з постулату, що недоведена вина рівноцінна доведеній невинуватості, вирішили більше не напружуватися. Утомилися.  
 
Ернст Рохін