«Художників розуміє мало хто, а хороших - ще менше»

• 

Рейтинг користувача:  / 0

ГіршийКращий 

Деталі

Категорія: Новини культури

Опубліковано: Понеділок, 05 січня 2015, 18:31

В основному це виставки художників –авангардистів, тобто сучасного мистецтва. У цьому році 5-6 українських художників виставили 36 картин у Женеві у місцевій картинній галереї завдяки Фроловій, в тому числі і О.Путря, а саме: „Триптих”, „Мексика”, „Хто з них я”. Його роботи хотіли придбати, але покупців трохи не влаштувала цінова політика організатора виставки. Раніше в Олексія було відчуття не позбуватися своїх картин, але тепер він згоден ними з ким – небудь ділитися. Недавно декілька його робіт були на виставці в музеї „Київська кріпость”. Частина там залишиться для продажу. Більшу частину своїх робіт він дав на виставку в Бахмацький районний історичний музей, де бажаючі можуть їх побачити протягом місяця .

Олексій не притримується однієї течії. Для розвитку техніки може писати і в стилі імпресіонізму.Так, він написав копію Ван-Гога „Зоряна ніч”. Намалював її за декілька годин. Вона невелика. Подарував її. Оригінал більший. Є в нашого земляка в його роботах і абстракція, сюрреалізм, натуралізм, мінімалізм. Олексій якось спілкувався із внучкою К.Малевича –вона архітектор у Києві, яка розповіла , що Малевич шукав-шукав якусь ідеальну картину, а потім написав „Чорний квадрат”, і вона „пішла”,тому що в ній щось нове у своїй незвичності. У художників є такі моменти, коли шукаєш щось таке, щоб сподобалося багатьом. Всім сподобатися неможливо. Так само, як парфуми, музику не можна винайти універсальні, що можуть сподобатися всім. Художник може намагатися знайти свою аудиторію, прихильників. Як сказав П.Пікассо»: ”Художників розуміє мало хто, а хороших художників ще менше”. Для Олексія творчість П. Пікассо була раніше незрозуміла, він сприймав її непрофесійно, але коли почав заглиблюватися в його творчість, то зрозумів, що його роботи немає чим допоповнити і нічого не можна з них забрати: лінії у нього знаходяться там, де потрібно. Це у нього відпрацьовано досвідом, адже написав кілька тисяч картин –майже по картині щоденно. Він – геній.

Одна з картин Олексія „АЛІ”, поїхала як подарунок у Туреччину, але її оригінал буде у нас на виставці. Ця робота написана в стилі мінімалізму, який характерний абстрактністю, об’єктивністю й анонімністю, позбавленням зовнішньої декоративності чи експресивності жесту, з математично правильними структурами, як у „Чорному квадраті” К. Малевича. Мінімалізм здатний розбудити почуття і відчуття єства, що й сталося з роботою „АЛІ”. Ця робота присвячена відомому американському художнику Ж.-М.Баскія, особливість робіт якого у вдалому поєднанні кольорів. Тоді Олексій захоплювався його творчістю, так званим дитячим примітивізмом. Як з’явилася ця картина? Спочатку у нашого художника на полотні з’явився знак, потім одна лінія, пізніше інша. Чому „АLI”, не знає. У друга його знайомого є син Алі, і той захотів подарувати йому цю картину, тому копія місяць назад поїхала в Туреччину.

Про роботу „Два королі або Оба Путі” можна сказати, що це свого роду плагіат, але вдалий і вміло перероблений за змістом сюжет, що дає право оцінити його винахідливість і філософську складову його інтелекту. Є фотографія відомих художників з Нью-Йорка Енді Уорхола(Андрія Ворхола –американця з карпато-русинським корінням) і Жана - Мішеля Баскія, чорношкірого художника, де вони в боксерських рукавицях. Вирішив так закрутити – 2 королі на шаховій дошці-В.Путін і Б.Обама, які нібито друзі і не зовсім. Б.Обама також афроамериканець, як і Баскія, а В.Путін, як і Е.Уорхол, білий. На їхніх поясах напис англійською мовою „нафта”, що означає, що вже у 2013 році Олексій задумувався над роллю цих особистостей та їхніх держав у світі через енергетичну незалежність від інших, і ставив філософські питання з цього приводу. Тепер вони в якійсь мірі прояснилися щодо справжніх намірів одного з цих „королів”-пана Путіна.

Для Олексія дуже важлива кольорова складова робіт, продуманість ліній і зміст робіт. Багато людей дивляться на роботи абстракціоністів, і говорять, що і вони могли б так намалювати. Можливо вони і намалювали б так. Нехай малюють. Олексій на ці критичні моменти дивиться з посмішкою. Велике значення в цих, здається, простих роботах має вміле поєдання поєднання кольорів і ліній.

У Олексія є роботи глибокого філософського змісту, які виходять за межі буденного. У таких творах як „Молекули крові”, „Дві риби зустрілися в мені” , „Зародження життя”- спроба показати першооснову людського буття, її першоцеглинки, що не можна так відобразити традиційним, реалістичним напрямком у живописі: з якогось хаосу елементів формується дитина; він хотів, щоб жіноче тіло було напівпрозоре. Була задумка-горизонтально розташувати чоловіка, але потім не захотів цього. Хоча він там є теоретично, але непропрацьований. Пошуки свого шляху в житті відбилися в картині „Хто з них я”, написаній у 2014 році. Прототип виник у 2007-2008 рр., коли у нього були якісь інші думки з приводу життя, ніж зараз. Він тоді себе шукав. В сюжеті - чотири постаті. На передньому плані людина дивиться на інші постаті, одна з яких у скляному прозорому кубі, інша зайшла за горизонт, а третя тільки дійшла до нього, і думає хто з них дійсно вона, хто вона в житті, куди йде, яка її ціль.Вона не розуміє хто вона, чи та, що в кубі, чи та, яка пішла, тобто ще не визначилася в житті. На картині зображені лінії – дороги життя, з яких витикаються паростки людей. Від них падають тіні, паростки тіней. Ця та дві вищезгадані роботи змушують задумуватися над тим, для чого ти прийшов у цей світ, про цінність людського життя, а це свідчить про те, що мистецтво допомагає задуматись людині зробити свій вибір, а не безцільно брести від одного до іншого берега. Я вважаю, що Олексій вже обрав собі дорогу в житті, і не йде манівцями. Обрав він не тільки архітектуру, а й мистецтво, служіння йому.

Теми його робіт будуть змінюватися, видозмінюватися з роками разом з набутим досвідом. Цікаво буде слідуквати за його творчістю, тому що його талант здатний дарувати людям багато ще цікавого, духовно високого. На картині „Монашки на бордах”(2014 р.) жіночі постаті в балахонах, на спортивних дошках, віддаються простим людським розвагам. „Похід до сонця”, на мою думку, продовжує ту ж тему пошуку себе в житті і обов’язково світлою дорогою. Робота „За рогом”(2014 р.) – оригінальне втілення цієї ж теми, коли людина заглядає з якимось острахом в невідоме. Розмитість і видовженість фігури водночас викликає добру посмішку до того, хто боїться ступити крок у невідоме, яке для нього, однак, таке звабливе.

Є в нього майданівська картина «Горобці і люди». Нібито горобець через солом’яну трубочку тягне коктейль Молотова і прагне його підпалити. Здається, у 2009 році був конкурс. Тематика була «Горобці і люди», і він переніс це сюди. Стилізовані свічки і шини підвісив, чортяча людина спотворена. Він весь майдан простояв узимку, був там 20 ночей, багато з ким спілкувався, познайомився. Тому-то з’явилася у нього і така революційна картина «Хлопці». На ній - дзеркальне відображення людини: зліва в національних жовто-голубих кольорах, справа- у червоно - чорних кольорах прапора УПА. Якщо подивитися на червоно-чорні кольори секунд 30 і потім на білу стелю, то зір видасть, як він говорить, жовто-блакитний колір на білому фоні. Пам’ятає, як люди бігли на Майдані, слухаючи музику у навушниках, тому його „Хлопці” у навушниках.

Це лише деякі з його робіт на виставці. Завітайте на виставку і побачите роботи нашого земляка.

Тетяна Стрикун
- директор Бахмацького
районного історичного музею.

НА СВІТЛИНІ: ПОХІД ДО СОНЦЯ, 2012, холст, масло 90*100