Не забувається...

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Ірину впізнав не від разу. Не тому, що не бачив більше року, а тому, що зустріти у гімназії не сподівався. Дівчина запам’яталася по Пісківській школі ще коли навчалася у дев’ятому. Її однокласники під керівництвом своєї наставниці, учительки української мови і літератури Мотрони Петрівни Євченко, підготували тоді виставу „Наймичка”. Саме Іра Луговик виконувала головну роль. Звісно, шкільна драматургія далека від театральної досконалості, але запрошені на учнівську виставу чисельні глядачі витирали зволожнілі очі. Таке не забувається .


Розчулена Мотрона Петрівна хвалила своїх підопічних, а за Ірину сказала окремо.


- Це моя молодчина. Жаль з такими учнями розлучатися, та що вдієш, дев’ятикласники – випускники.


Учителька ще розповідала щось хороше про старшокласницю, і у пам’яті залишилося, що Ірина, крім усього, складає вірші.


...І от зустрілися у вестибюлі гімназії. Тоді і згадалися шевченківські дні у Пісківській школі, учнівська вистава і вміння дівчини римувати. Попросив гімназистку дати щось з її поезії для газети. Від пропозиції засоромилася, зніяковіла, та автор був наполегливий…

Борис Бобришев