„Не згасне світ мистецького горіння”
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини культури
- Опубліковано: П'ятниця, 01 лютого 2019, 12:01
Саме з такою назвою у Бахмацькому районному історичному музеї відкрилася виставка до 145-річчя від дня народження уродженця м.Бахмача, художника Гната Гавриловича Яременка. На відкриття завітала онука майстра Валентина Миколаївна Басараб та учні 9 класу ЗОШ №4 з вчителем С.О. Рябенко.
Народився Г.Г. Яременко 29 січня 1874 р. в містечку Бахмач у бідній козацькій родині. Батьки займались сільським господарством. Гнат був дванадцятою дитиною в родині, і тому йому дозволялося більше, ніж іншим дітям. Проявляючи потяг до малювання, хлопчик цікавився книгами, його вражали ікони в домі батьків. Згодом, коли підріс, бажання малювати стало ще більшим.
Його син, Микола Гнатович, розповідав: „Ще малим він малював, де тільки можна і чим тільки можна. Малюнки з’являлись на запітнілому вікні, на стінах вибіленої хати, на парканах, на дверях сараїв, за що мав великі неприємності…
З дитинства у нього була скалічена ліва рука, і тому виконувати важку сільськогосподарську роботу не міг. Гната найняли до станційного буфету. Помивши посуд, на казанах намалював поважних пасажирів, що чекали поїзда. За цю витівку малий втратив роботу. Потім його віддали в помічники майстру, що фарбував дахи. Одного разу, ідучи додому, на паркані зобразив поважного поміщика на коні. Пан впізнав себе, і майстер на якого працював Гнат, вимушений був прогнати майбутнього художника з роботи.
Мати вирішила повести хлопця в Києво-Печерську Лавру на прощу, а там – може Бог зцілить руку”.
Під час перебування в Києві неня зробила спробу влаштувати сина на навчання, але з неї тільки посміялися, порадивши хлопчині замітати вулиці. Але правду каже народне прислів’я, що світ не без добрих людей. Випадково дві художниці побачили малюнки Гната і залишили його в іконописній школі при Лаврі.
Пізніше Яременко вступив у Київську школу малювання, засновану в 1875 р. випускником Академії мистецтв М. Мурашком. У 1895 році, закінчивши школу малювання, Гнат у складі найкращих учнів був рекомендований на навчання до Петербурзької Академії мистецтв. Склавши з успіхом іспити, хлопець був зарахований до учбового закладу лише вільним слухачем, бо не мав загальної освіти. Учителем в Академії у нього був видатний художник В. Маковський. У 1897 році навчання було перервано за відсутністю коштів. У 1899 році Гнат робить спробу ще раз поступити на навчання, але це йому не вдається. І тільки у грудні 1900 року Рада Академії дозволила йому продовжити здобувати освіту.
Провчився в Петербурзі Гнат Гаврилович до 1904 р. За цей час він багато працював. Так, влітку 1899-1900 рр. Яременко разом з Мурашком та Соколовим розписували церкву під Черніговом в поміщиці Рігельман, а в 1899–1902 рр. – церкву в с. Курінь.
Після закінчення Академії мистецтв Г. Яременко дістає запрошення на роботу в Мінське комерційне училище. Маючи академічну освіту, зробив багато, щоб підняти престиж образотворчого мистецтва. У 1909 р. вже існував створений ним невеличкий краєзнавчий музей. За дев’ять років, які прожив Гнат Гаврилович у білоруському місті, він декілька разів організовував виставки, запрошуючи на них художників з різних міст. На одну з таких виставок митець виставив 36 картин і етюдів. Серед них виділялись «Місячна ніч у Малоросії», «Гречанки», «Кавказ».
У 1913 р. повернувся в Україну і деякий час працював викладачем графічних мистецтв в Сумському комерційному училищі. Постійні нестатки, непосильна праця підірвали здоров’я художника. Його дочка Ольга Гнатівна пригадувала: «Влітку 1915 р. приїхав в с. Бахмач із сім’єю на відпочинок. Біля паркану стояла акація. Невідомий чоловік хотів зірвати суцвіття, але відчахнув велику гілку. Тато дуже розхвилювався, кров пішла горлом».
26 липня Гната Гавриловича не стало. Похований Яременко у селі Бахмачі.
Художник залишив після себе велику спадщину. Із щоденника, який знаходиться в Конотопському краєзнавчому музеї, відомо, що ним було написано 144 роботи, 86 з них - релігійного змісту. Широко відомі такі його картини, як: «Автопортрет» (1897— 1899), «З життя сходу» (1903), «Портрет дружини» (1912), «Володимирська гірка» (1900), «Смерть самодержавству» (1905), «Село прокинулось» (1905), «Барикади в Москві 1905 року» (1905) та інші.
Валентина Миколаївна розповіла дітям про Гната Гавриловича, що він був надзвичайно скромною людиною, про його захоплення малюванням, про зустріч дідуся з бабусею, коли він розписував церкву у с. Курінь.
Окрім образотворчого мистецтва, художник захоплювався музикою, українськими народними піснями, театром, писав вірші про своє життя. Бахмачани цінують і поважають свого земляка, що відійшов за обрій життя. Наш музей прикрашають невмирущі полотна видатного майстра. Музей запрошує усіх бажаючих оглянути виставку робіт майстра!
Олександр Шевченко,
науковий співробітник Бахмацького
районного історичного музею