На поетичний конкурс «Порадника»
/ 0
- Деталі
- Категорія: Літературна сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 10 липня 2015, 08:56
Коли помирає солдат
Коли помирає солдат -
Падає з неба небесна сльоза
Матері в сад...
А мати не знає,
А мати чекає,
А мати вдивляється вдаль...
Реквієм Моцарта вітер співає,
Тьмяніє небесна вуаль.
Солдате, солдате...
Не знає ще мати,
Не знає калина в гаю,
Як серце спинилось,
Як зірка скотилась
І впала в криваву траву
Не знає ще мати...
Ще вірить...чекає...
Коли помирає солдат -
Падає з неба небесна сльоза:
Мати сльозу витирає...
Мати ще вірить...
Мати чекає...
І буде чекати синочка свого,
Допоки горітиме серця вогонь.
Стріли Пегаса
Життя - книга захоплива:
Інколи читаєш - і дух перехоплює.
Нелегко сказати: “Люблю”
Ще важче сказати: “Кохаю”.
Та чи не найважче:
- Прощай...Тебе назавжди покидаю.
До тих, які не на передовій,
Але скаржаться, що їм погано
Не кажіть, що вам погано,
Погляньте на Схід:
Схід - палає,
Схід - кривавий,
Гинуть хлопці молоді.
Гинуть хлопці, рясно гинуть,
Гинуть, та не стогнуть.
Їх земля, мов ненька рідна,
Востаннє пригорне.
І закриє їхні очі,
Й китайкою вкриє...
Чи ти бачиш дітей своїх,
Стольний граде Київ?!
Схаменися й заступися
За дітей-солдатів:
Дай їм зброю, дай підмогу
І слово крилате,
Щоб не гинули намарне,
Щоб перемагали,
Щоб не стало тобі, граде,
Од смертей погано.
Усім миром захистімо
Наш кривавий Схід,
Де так рясно помирають
Хлопці молоді.
Зима
Зима сказала:
- Іду на “Ви”!
Осінь здалася без бою.
Зняла золотий свій бронежилет
І кинула тихо під ноги.
Стала перед Зимою на коліна.
А юний Сніг, а перший Сніг:
- О пані Осене, де Ваша гідність?!
Крик душі Янгола
На цілі епохи, на цілі віки
Господь дав дитині
Дві ніжні руки:
Одною - триматись за маму,
Другою - триматись за тата.
- Шановна тітонько - лярво, -
Дитинонька благає, -
- Тата із мамою не розлучай!!!
Тетяна Федорова, с.Курінь