Берегиня
/ 0
- Деталі
- Категорія: Літературна сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 21 серпня 2015, 08:11
Моїй бабусі Лідії Миколаївні
Нужній із села Рубанка присвячую
Бабусю моя сивочола,
Лице в борозенках-літах.
Теплий дотик шорсткої долоні,
Щирий усміх на ніжних вустах.
Обпалила війна дитинство,
Образ батька лиш в спогадах-снах.
Колосочки в благенькій торбинці,
Рани-болі на збитих ногах.
Босоноге біляве дівчатко
Дорослішало не по літах.
Так хотілось побачити татка
Наяву, а не в маревах-снах.
Так хотілось, щоб взяв він на руки,
Пригонув, обійняв, приласкав.
І скінчились нестерпнії муки
Й зникло слово жорстоке – “війна”.
Та прийшла вже в сім`ю похоронка,
Чорним вороном кряче біда.
Розпач вдарив маминим зойком:
- Сиротинко, сирітко моя.
Нелегке те воєнне дитинство –
Не зітре його пам`ять повік.
Голод, холод, фашистську неволю,
Гіркі сльози невинних сиріт.
Відгриміли боїв канонади,
Травень радість приніс Перемоги.
Повернулись додому солдати.
Залишились позаду тривоги.
Піднімалась країна з розрухи,
День за днем оживало село,
І невтомні бабусині руки
Працювали, плекали добро.
Засівали зернятками ниву.
Хліб смачний випікали в печі.
І з`являлись, як сонце, як диво,
Причудові, пухкі калачі.
Устигала бабуся усюди:
В полі, в домі, на фермі, в саду.
Шанували за це її люди,
Бо робила усе до ладу.
Пролетіли роки білим лебедем,
І дорослими стали онуки,
Час уже б відпочити, нене,
Та без діла не звикли руки.
Край воріт нас завжди виглядає,
Всіх зустріне, пригостить, зігріє,
Дасть пораду, пригорне, попестить,
Як вона лиш одна уміє.
Славна, мудра бабуся й матуся,
Багата безмежно на щедрість
і вроду.
Уклін доземний за працю й турботу,
Берегине нашого роду.
Катя Горбункова